Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 219/13137/17
провадження № 61-47891св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Гуревич Родіон Геннадійович,
відповідач - державний вищий навчальний заклад "Артемівський коледж транспортної інфраструктури",
представник відповідача - Нєізвєстний Олександр Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом - Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, на постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Санікової О. С., Тимченко О. О. від 31 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного вищого навчального закладу "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" (далі - ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури") про стягнення вихідної допомоги, компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом відповідача № 13к від 11 травня 2017 року вона була прийнята на роботу на посаду бухгалтера апарату управління робітниками на період відсутності тимчасово відсутнього працівника до дня фактичного повернення на посаду бухгалтера ОСОБА_4, яка тимчасово переведена на посаду заступника головного бухгалтера ОСОБА_5, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, до дати фактичного виходу на роботу основного працівника. Наказом № 28к від 14 серпня 2017 року вона була звільнена із займаної посади з 15 серпня 2017 року у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України.
Посилаючись на приписи статті 44 КЗпП України, просила стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку за період з 15 серпня 2017 року по день ухвалення рішення судом та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
У січні 2018 року позивач подала уточнену позовну заяву, у якій вказала, що до заперечень проти її позову відповідач додав копію наказу № 50к від 11 грудня 2017 року "Про внесення змін до наказу № 28к від 15 серпня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_3 ", згідно з яким у наказі про припинення з нею трудового договору змінено підставу звільнення "за пунктом 6 статті 40 КЗпП України" на "пункт 2 статті 36 КЗпП України". Положення чинного КЗпП України не передбачає можливості роботодавця самостійно без погодження з працівником змінювати причини та підстави звільнення. Наказ виданий лише після її звернення до суду із позовом про стягнення вихідної допомоги, компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, майже через 4 місяці після її звільнення.
Посилаючись на те, що вказаний наказ порушує її право на отримання вихідної допомоги, просила визнати поважними причини пропуску строку на оскарження наказу відповідача № 50к від 11 грудня 2017 року "Про внесення змін до наказу № 28к від 15 серпня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_3 " та поновити такий строк; скасувати вказаний наказ; стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку; компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку за період з 15 серпня 2017 року по день ухвалення рішення у справі та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року з урахуванням ухвали цього суду від 04 червня 2018 року про виправлення арифметичної помилки позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано поважними причини пропуску строку для оскарження наказу ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" № 50к від 11 листопада 2017 року "Про внесення змін до наказу № 28к від 15 серпня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_3 " та поновлено такий строк.
Скасовано наказ ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" № 50к від 11 грудня 2017 року "Про внесення змін до наказу № 28к від 15 серпня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_3 ".
Стягнуто з ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 3 448,10 грн; компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку за період з 16 серпня 2017 року по 11 травня 2018 року включно у сумі 31 117,80 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 року виправлено описку в рішенні від 11 травня 2018 року, вказавши дату складення повного судового рішення 18 травня 2018 року.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинне трудове законодавство не передбачає можливості зміни формулювання причини звільнення працівників за ініціативою адміністрації і такий факт не був встановлений відповідним рішенням суду, тому виданий відповідачем наказ про зміну формулювання причини звільнення позивача на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним. Оскільки такі зміни відповідач вчинив після звернення позивача до суду з указаним позовом та з порушенням встановленого законом порядку, то обґрунтованими є доводи позивача щодо визнання поважними причин пропуску строку для оскарження наказу відповідача № 50к від 11 грудня 2017 року. Установивши факт невиплати позивачу вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її стягнення в судовому порядку та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасність її виплати у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" задоволено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір, термін якого був обумовлений фактичним поверненням на посаду бухгалтера ОСОБА_4 . Але при виготовленні наказу про звільнення позивача працівниками відповідача було помилково зазначено причину звільнення "поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу" та підставу звільнення "пункт 6 статті 40 КЗпП України". Установивши, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, суд відмовив у стягненні вихідної допомоги, оскільки приписи вказаної статті не передбачають її виплату у разі звільнення працівника.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що оскаржуваний наказ відповідача № 50к від 11 грудня 2017 року був виданий вже після звернення позивача до суду з указаним позовом, тому заявник не було відомо про його існування, що є поважними причинами пропуску строку на його оскарження. Указаний наказ порушує право позивача на отримання вихідної допомоги, оскільки звільнення за положенням пункту 2 статті 36 КЗпП України не дає права на отримання вихідної допомоги згідно статті 44 КЗпП України. Крім того, чинне трудове законодавство не передбачає можливості зміни формулювання причини звільнення працівника за ініціативою адміністрації.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ДВНЗ "Артемівський коледж транспортної інфраструктури" на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на те, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір, строк якого був обумовлений фактичним поверненням на посаду бухгалтера ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовою підставою звільнення позивача є пункт 2 статті 36 КЗпП України. Чинним трудовим законодавством не встановлено заборони вносити зміни до наказів, виданих підприємством, зокрема і до наказу про звільнення. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 219/13137/17 з Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом