Постанова
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/34990/17
провадження № 61-9187св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Красноштан Інна Леонідівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В. від 04 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Красноштан І. Л. про визнання незаконними дій або бездіяльності посадових осіб органу державної влади та відшкодування завданої майнової шкоди.
Свої вимоги обґрунтував тим, що у провадженні державного виконавця знаходиться виконавчий лист від 26 вересня 2014 року на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2014 року у цивільній справі про стягнення з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на його користь грошових коштів в сумі 3 649,82 дол. США. Виконавче провадження було відкрите відповідачем 03 жовтня 2014 року, проте 21 листопада 2014 року в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" була введена тимчасова адміністрація, що унеможливило виконання судового рішення. 13 лютого 2015 року ФГВФО в процедурі ліквідації банку йому було відшкодовано суму коштів в розмірі 50 534,85 грн, що еквівалентно 1 950,39 дол. США, тобто сума коштів в розмірі 1 699,43 дол. США залишилася невідшкодованою, яку він вважав збитками, які просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що рішення місцевого суду постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 падав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проігноровано докази, які надавались позивачем в обґрунтування його вимог щодо бездіяльності посадової особи ДВС Красноштан І. Л., що свідчить про відсутність фактичних ефективних дій з боку працівників ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві по стягненню боргу з боржника.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 761/34990/17 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 13 лютого 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в процедурі ліквідації банку було відшкодовано позивачу суму коштів в розмірі 50 534,85 грн, що за курсом Національного банку України склало 1 950,39 дол. США, тобто сума коштів в розмірі 1 699,43 дол. США залишилась невідшкодованою.
Указану суму 1 699,43 дол. США позивач вважав збитками, які просив стягнути з відповідача.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.