Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-905/12
провадження № 61-44454св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітні: ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в інтересах яких діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ),
третя особа - служба у справах дітей Вижицької районної державної адміністрації,
позивачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4,
відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1, Берегометська селищна рада Вижицього району Чернівецької області, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Чернівецька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Кулянди М. І., Одинака О. О. від 14 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АК КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх: ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в інтересах яких діють ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), третя особа - служба у справах дітей Вижницької РДА, про виселення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредит у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 60 000 грн, з терміном повернення 23 січня 2012 року. У забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 24 січня 2007 року між ним та банком був укладений договір іпотеки, згідно умов якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 125,10 кв.м., розташований на АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Позивач зазначав, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав частково, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2012 року було звернуто стягнення на вищевказаний будинок. Банком 18 липня 2012 року відповідачам надіслані та отримані ними 23 липня 2012 року вимоги про їх виселення з будинку, які залишилися без відповідного реагування. Позивач просив виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку.
ОСОБА_2 , ОСОБА_8, ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Берегометської селищної ради Вижицького району Чернівецької області, АТ КБ "ПриватБанк", Чернівецької міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, визнання частково недійсним договору іпотеки та скасування реєстрації права власності.
Свої вимоги за зустрічним позовом позивачі мотивували тим, що до 15 квітня 1991 року їх господарство відносилось до суспільної категорії колгоспний двір, членами якого були вони та відповідач ОСОБА_1 . У власності двору станом на 15 квітня 1991 року було рухоме та нерухоме майно, яким користувались спільно, а саме: житловий будинок зі всіма належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Зазначали, що право власності на нерухоме майно належить їм, а не лише ОСОБА_1, який був головою колгоспного двору. Однак у зв`язку з пред`явленням позовних вимог про їх виселення, з`ясували, що на ім`я ОСОБА_1 виконавчим комітетом Берегометської селищної ради видано свідоцтво серії САВ № НОМЕР_1 від 16 січня 2007 року про право власності на зазначений вище житловий будинок, хоча їм, усім членам двору, належало по ј частині кожному. Згоди на видачу свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 не надавали, а тому Берегометською селищною радою були порушені їх майнові права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј ідеальну частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, як майно колишнього колгоспного двору. Визнано за ОСОБА_8 право власності на ј ідеальну частку житлового будинку з належними до нього надвірними та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, як майно колишнього колгоспного двору. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј ідеальну частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, як майно колишнього колгоспного двору. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 24 січня 2017 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 371. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про виселення, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_4 набув право власності на спірний житловий будинок не за рахунок коштів отриманих у кредит від АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку із чим позовні вимоги банку не підлягають задоволенню; задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки є недійсним, оскільки він був вчинений без згоди інших співвласників нерухомого майна колишнього колгоспного двору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Вижицького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, погодився з висновками місцевого суду про відмову в позові банку про виселення, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, апеляційний суд зазначив про те, що зазначені вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати зазначене судове рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки один із співвласників уклав правочин по відчуженню майна, вважається, що він діяв за згодою інших співвласників, зазначений висновок суперечить вимогам частини другої та четвертої статті 369 ЦК України.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про виселення відповідачів до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, у якому заявник просить постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову скасувати, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність договору іпотеки, оскільки він був вчинений без згоди інших співвласників нерухомого майна колишнього колгоспного двору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 2-905/12 з Вижницького районного суду Чернівецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 січня 2007 року АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 60 000 грн, зі сплатою 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 січня 2012 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором банк з ОСОБА_1 24 січня 2007 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 125,10 кв.м. з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1 належне йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 16 січня 2007 року на підставі рішення виконкому № 10 від 03 січня 2007 року. Також у договорі іпотеки вказано, що іпотека поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,50 га, на якій розташоване майно і яка знаходиться в користуванні відповідача на підставі довідки № 446 Берегометської селищної ради.