Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 201/17964/15-ц
провадження № 61-10082св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенської Інни Романівни, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, про визнання недійсними правочинів, витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенської І. Р., ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В., про визнання недійсними правочинів, витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24 січня 2016 року належить автомобіль марки TOYOTALAND CRUISER, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .
У квітні 2012 року невстановлена особа за адресою зберігання автомобіля шахрайським шляхом заволоділа цим автомобілем, у зв`язку із чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального провадження № НОМЕР_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. У кримінальному провадженні встановлено, що вказаний автомобіль належав їй на праві власності, проте 25 червня 2012 року вона, нібито, видала довіреність ОСОБА_2 на право розпорядження автомобілем, на підставі якої останній у порядку передоручення 12 липня 2012 року видав довіреність іншим особам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які 17 липня 2012 року зняли належний їй автомобіль з обліку і відчужили на користь ОСОБА_4
22 листопада 2014 року на підставі довідки-рахунку цей автомобіль зареєстровано за новим власником - ОСОБА_3 .
Висновком судової почеркознавчої експертизи від 12 травня 2015 року № 1341-15, проведеним у кримінальному провадженні, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний запис " ОСОБА_8 ", що міститься у графі "Підпис" на лицьовій стороні довіреності серії ВРТ 239930 від 25 червня 2012 року, виконані іншою особою з наслідуванням справжнього її почерку та підпису.
Ураховуючи, що спірний автомобіль вибув з її володіння без відома, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним односторонній правочин - довіреність від 25 червня 2012 року, видану від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним односторонній правочин - довіреність від 12 липня 2012 року, видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; визнати недійсним правочин відчуження автомобіля марки TOYOTALAND CRUISER, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , укладений від імені продавця особою, що діяла на підставі довіреності від 12 лютого 2012 року, та покупцем ОСОБА_4 ; витребувати вказаний автомобіль із незаконного володіння ОСОБА_3 та передати їй; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенської І. Р. на її користь 11 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано із володіння ОСОБА_3 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, зобов`язано її передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 269, 65 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт вибуття вказаного рухомого майна із власності ОСОБА_1 поза її волею підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 12 травня 2015 року № 1341-15, згідно з яким довіреність від 25 червня 2012 року від її імені на розпорядження майном була підписана не нею, тому вимоги про витребування майна від добросовісного набувача є обґрунтованими та узгоджуються з положеннями статті 388 ЦК України.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходив із того, що судом не встановлено, ким підписано довіреність від 25 червня 2012 року від її імені та в чому полягає незаконність таких дій, тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, тому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про витребування спірного автомобіля із володіння ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 201/17964/15-ц з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки судів не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Суди не врахували, що нею правильно обрано спосіб судового захисту, коли визнаються недійсними не всі правочини (після якого передбачається перехід права власності на майно), а лише перший і заявляється позов про витребування майна в останнього набувача.
Суди не надали належної правової оцінки тим обставинам, що представники відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не заперечували проти задоволення позовних вимог про визнання правочинів недійсними.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.