ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №803/478/17
адміністративне провадження №К/9901/41336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельське пресове підприємство" до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельське пресове підприємство" (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2016 №0009431202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 851,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 212,75 грн., №0009451202, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 8522,00 грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства щодо бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт № 1312/03-06-12-01 -401573 84 від 18.11.2016, яким встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункт 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.4, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункт 2.4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 851,00 грн. та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 8 522,00 грн.
У акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про надання позивачем ТзОВ "Агро Бізнес" (Російська Федерація) саме агентських послуг, а відтак такі послуги є об`єктом оподаткування ПДВ й оподатковуються у загальному порядку за ставкою 20 відсотків; базою оподаткування ПДВ є агентська винагорода, яку отримує резидент за надання нерезиденту послуги з пошуку потенційних клієнтів на покупку продукції.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Товариство скористалось правом оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 23.03.2017 №5867/6/99-99-11-01-01-25 останні залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07.12.2016 №0009431202 та №0009451202.
Рішення обґрунтовано тим, що Товариством (платником ПДВ) було надано нерезиденту консультаційні та інжинірингові послуги, які відповідають визначенню, наведеному у підпункті 14.1.85 ПК України, а відтак такі операції не є об`єктом оподаткування, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце реєстрації їх отримувача (за межами митної території України).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилається на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно розцінено надані Товариством послуги саме як консультаційні та інжинірингові, оскільки відповідно до поданих позивачем документів останнім було надано нерезиденту агентські послуги, які відсутні в переліку операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 статті 186 ПК України, й постачання таких послуг визначається відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПК України, а саме такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ за місцем реєстрації постачальника (позивача).
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.
Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
У відповідності до пункту 186.4 статті 186 ПК України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
Пунктом 186.3 ст.186 ПК України встановлено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або, у разі відсутності такого місця, місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові послуги, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.