ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №242/3535/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32568/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г. від 06.12.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Української міської ради (далі - Міськрада, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до порядку денного сесії Міськради від 24.06.2016 питання прийняття цією радою рішення про скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради невизначеному колу осіб - суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території міста Українськ.
- зобов`язати відповідача включити в порядок денний найближчої сесії Української міської ради розгляд питання щодо скасування в період з 14.04.2014 по 08.06.2016 орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області.
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач, всупереч вимог діючих у період спірних правовідносин Статуту Української міської ради і Регламенту роботи Української міської ради, не вчинив жодних дій, спрямованих на своєчасний і повний розгляд на сесії Міськради поданої ним заяви, адресованої секретарю цієї ради - депутату. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 04.10.2016 позов задоволено повністю.
4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що депутат відповідної місцевої ради реалізує свої законні права у відповідній раді, беручи участі у обговоренні питань порядку денного, вносячи пропозиції, поправки, в тому числі, до питань порядку денного, голосуючи за відповідні рішення або ні, тощо. Ці питання віднесені до внутрішньої діяльності місцевої ради, а тому, якщо вони не йдуть в розріз чинному законодавству, мають вирішуватися депутатами в межах порядку визначеному відповідним Регламентом та законодавством.
5. Окрім цього, суд звертав увагу на те, що Регламентом не встановлено вичерпного переліку питань, які необхідно включити до сесії міської ради, адже можливо також включення інших питань за пропозиціями депутатів, яким є секретар міської ради.
6. Тобто, суд дійшов висновку про відсутність у Міськради, яка представляє інтереси територіальної громади міста, перешкод для включення до порядку денного і розгляду на черговій сесії ради заяви позивача по суті порушених ним питань.
7. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 вищевказане судове рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
8. Висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що секретар міської ради, до якого з заявою звертався позивач, не є визначеним законом та Регламентом роботи ради суб`єктом, який має право на внесення відповідних пропозицій стосовно формування порядку денного сесії ради.
9. До того ж, як встановлено судовим розглядом, позивачу, в порядку та у строк, передбачений законодавством для розгляду звернень громадян, була надана вичерпна та обґрунтована відповідь.
10. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення даного позову та, а висловлену судом першої інстанції правову позицію визнав помилковою, оскільки така не заснована на правильному застосуванні норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із прийнятою апеляційним судом постановою, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 10.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Української міської ради в особі її секретаря з питання щодо скасування в період з 14.04.2014 по 08.06.2016 орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області.
13. У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 15.06.2016 №02-20/3вих232/1 повідомив ОСОБА_1 про те, що на сьогоднішній день чинним законодавством не розроблено порядку застосування змін у Податковому кодексі, зазначених у статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", тобто законом прийнято норму, що суперечить Податковому кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги позивач, окрім іншого, зазначає, що у своїй заяві, адресованій відповідачу, просив розглянути її по суті на сесії Міськради, однак остання, маючи конституційний статус органу місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади і жителів міста, та уповноважена на розгляд і вирішення порушених ОСОБА_1 питань, від виконання своїх обов`язків протиправно ухилилась і не розглянула подану ним заяву на сесії, не внесла її до порядку денного та не повідомила заявника про причини нерозгляду такої заяви.
15. Скаржник наголошує на тому, що апеляційний суд таких обставин справи не врахував та не надав їм повної і належної правової оцінки, неправильно застосував норми матеріального права і допустив порушення вимог процесуального закону, внаслідок чого неправильно вирішив спір та помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка, як він вважає, прийнята відповідно до закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Так, відповідно до статті 2 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, яка діяла станом на час звернення позивача до Міськради із заявою) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
17. За змістом статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад
18. Статтею 26 та пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання затвердження регламенту ради.
19. Згідно з положеннями частини першої статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
20. Частинами п`ятою, восьмою цієї ж статті встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду.
21. Також, частинами тринадцятою-п`ятнадцятою статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.
Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.