ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №820/5660/16
адміністративне провадження №К/9901/37691/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі №820/5660/16 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій" про накладення арешту на кошти,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій" (далі - ТОВ "Алювій", відповідач) у якому позивач просив накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "АЛЮВІЙ" (34473849) у податковий борг у сумі 1314,61грн., що знаходяться в банках платника податків.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №820/5660/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/5660/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження, здійснено заміну позивача його правонаступником та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 14.05.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що у відповідача виник податковий борг, контролюючим органом надіслано податкову вимогу, відповідачем податковий борг не сплачено, що надає право ГУ ДПС звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Алювій" знаходиться на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Харківській області.
Позивач зазначає, що податковий борг відповідача виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0000251510 від 01.02.2016 з податку на додану вартість, на підставі акту перевірки №176/20-33-15-01-08/34473849 від 19.01.2016.
22.02.2016 ГУ ДПС винесено податкову вимогу №5366-23 на суму податкового боргу 1314,61грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою 03.03.2016.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, податковий борг Товариством не погашено.
Керуючись підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби 17.10.2016 звернувся до суду про накладення арешту на кошти платника податків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, оскільки контролюючим органом заявлено позовні вимоги про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як з`ясовано судами, за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1314,61грн. з податку на додану вартість, який виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0000251510 від 01.02.2016. Вказане підтверджується наданою обліковою карткою (зворотній бік) платника податків, яку суди вважали належним та допустимим доказом наявності у відповідача податкової заборгованості.