ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №805/4317/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (головуючий суддя - Кірієнко В.О.)
та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
у справі №805/4317/16-а
за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"
до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що в силу ст.ст. 6-7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" звільнене від сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності як таке, що зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, що, на думку платника, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та протиправність застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб. Також вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом з порушенням норм податкового законодавства.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.09.2016 року за №0010781200 на суму 4 402 грн 55 коп.;
- стягнуто з Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Селидіввугілля" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність у контролюючого органу у 2016 році повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а також вказує, що Підприємством не наданий сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили та є єдиною підставою для звільнення платника від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державне підприємство "Селидіввугілля" зареєстроване як юридична особа за номером 33426253 та знаходиться на податковому обліку у відповідача.
Посадовими особами відповідача, 25 серпня 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2014, 2015, 2016 роки.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 25 серпня 2016 року №1032/12-0/33426253 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 серпня 2016 року № 0010781200, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4 402 грн 55 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.