1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду



УХВАЛА



27 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 823/1468/17

Провадження № 11-146за20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

перевірила заяву ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа - Золотоніський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив

визнати незаконним та скасувати наказ від 03 серпня 2017 року № 2034 щодо звільнення позивача з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, а також наказу від 18 вересня 2017 року № 250 о/с про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, накладеного відповідно до наказу відповідача № 2034;

поновити на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

стягнути з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 16 574,58 грн. у період з 19 вересня 2017 року до 26 жовтня 2017 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки дослідженими доказами та показаннями свідків підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача, вимог статей 14, 16 Закону України "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги і Правил поведінки працівника апарату міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326, що виразилось у відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння та керування мопедом без реєстраційного документа на транспортний засіб, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області з`ясував обставини, які стали підставами для притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП й у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 695/2212/17з цього приводу навів відповідне обґрунтування. Серед іншого зазначив, що згідно з протоколом медичного огляду, встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 15 липня 2017 року, складеного Золотоніською центральною районною лікарнею, позивач 15 липня 2017 року о 22 год. 10 хв. перебував у тверезому стані. З урахуванням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність винесення спірних наказів через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 05 березня 2020 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, а справу направив до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду) на новий розгляд.

ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду касаційної інстанції і надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду заяву, у якій просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Прохання мотивує тим, що судове рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

КАС України дає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 23 КАС України у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Частиною четвертою статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…>.

Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.

Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.


................
Перейти до повного тексту