Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 148/2068/16-ц
провадження № 61-2509св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року у складі судді Саламахи О. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач надав свою згоду на те, що ліміт встановлюється за рішенням банку і банк має право в будь-який момент змінити його.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний погашати заборгованість за кредитним договором, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання покладених на нього зобов`язань, за вимогою банку виконати їх, з поверненням кредиту і оплатою винагороди банку. У випадку прострочення виконання зобов`язання більше як на 12 днів, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову.
У зв`язку з тим, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, визначеними умовами договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 29 368,06 грн.
Уточнивши 27 квітня 2017 року позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 24 вересня 2013 року до 24 вересня 2016 року та просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за вказаний період (у межах трирічного строку позовної давності) у сумі 7 654,28 грн (т. 1, а. с. 155-158).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, оскільки використані зі встановленого кредитного ліміту грошові кошти та нараховані відсотки за їх користування він позивачу не повернув.
При цьому суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що надана позивачем редакція Умов та правил надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе відповідач зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.
Водночас, востаннє відповідач здійснював погашення заборгованості 26 квітня 2012 року, тоді як з указаним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду 26 вересня 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, що відповідно до частини четвертої статті 267 цього Кодексу є самостійною підставою для відмови у позові.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та порушили норми матеріального права. Суди помилково застосували до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідно до положень статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від плати за користування кредитними коштами та відповідальності за його порушення. Суди не врахували, що відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які визначають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. Отже, строк позовної давності за кожним платежем обраховується окремо.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 148/2068/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ПАТ КБ "ПриватБанк", а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вважав законними і обґрунтованими.
Фактичні обставини справи
29 травня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 7 000 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; заборгованість погашається щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості (т. 1, а. с. 10, 191).
ОСОБА_1 надав згоду на те, що підписана ним 29 травня 2007 року заява про видачу кредиту разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно зі змістом заяви відповідач ознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (т. 1, а. с. 191).
18 червня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" видало ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 191).
23 квітня 2008 року Тульчинським районним судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2007 року б/н у розмірі 8 596,91 грн, а також судового збору в сумі 42,98 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн (т. 1, а. с. 6).
Доказів щодо виконання цього судового наказу матеріали справи не містять.
Згідно з розрахунком, наданим ПАТ КБ "ПриватБанк" до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 31 серпня 2016 року становить 29 368,06 грн (т. 1, а. с. 7-9).
Відповідно до цього розрахунку заборгованість нарахована банком за період з 18 червня 2007 року до 31 серпня 2016 року; загальний залишок заборгованості на наданим кредитом становить 7 022,28 грн, за відсотками - 23 330,54 грн, пеня та комісія - 5 737,48 грн, штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 1 374,67 грн (процентна складова). Суму боргу зменшено на суму 8 596,91 грн, яка стягнута з відповідача судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2008 року.
Згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" 04 червня 2007 року ОСОБА_1 видано картку № НОМЕР_1, термін дії картки - до червня 2011 року (а. с. 205).
Уточнивши 27 квітня 2017 року позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до суду розрахунок заборгованості за договором за період з 24 вересня 2013 року до 24 вересня 2016 року та просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за вказаний період (у межах трирічного строку позовної давності) у сумі 7 654,28 грн (т. 1, а. с. 155-158).
07 листопада 2016 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності (т. 1, а. с. 32-34).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.