Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/13133/16-ц
провадження № 61-2219св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року у складі судді Юзькової О. Л. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Немировської О. В. Соколової В. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого вона надала ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США, строком на три місяці, зі щомісячною сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 2 %, що становить 500 доларів США на місяць.
19 червня 2014 року сторонами відстрочено дату повернення позики до 01 жовтня 2014 року.
ОСОБА_2 умови договору не виконав, кошти не повернув, що дає підстави нараховувати відсотки протягом 36 місяців, із 17 лютого 2013 року до 17 лютого 2016 року, що становить 18 000 доларів США, що в еквівалентні 469 800 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 відсотки за договором позики у розмірі 469 800 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 18 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 469 800 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суди виходили з того, що заборгованість відповідача за відсотками за договором позики є доведеною, а докази на підтвердження виконання зобов`язання відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що 15 січня 2013 року ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 розписку про позику грошових коштів у розмірі 25 000 доларів США із зазначенням 3 %, без уточнення: в місяць чи за рік. З метою зменшення розміру відсотків, 17 лютого 2013 року ОСОБА_2 фактично переписав текст розписки від 15 січня 2013 року, у якій зменшив розмір відсотків до 2 %, однак у цей день він грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США не отримував. 19 червня 2014 року з метою збільшення строку повернення грошових коштів ОСОБА_2 написав розписку із зазначенням строку повернення грошових коштів до 01 жовтня 2014 року.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що у 2015 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, у тому числі відсотків, на підставі розписки від 15 січня 2013 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 513 531 грн 96 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 793 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Відповідно до цього рішення судом встановлено, що відповідач частково виконав основне грошове зобов`язання за договором позики на суму 2 600 доларів США, у частині стягнення 3 % у задоволенні позову відмовлено, оскільки відсотки є істотною умовою договору, проте сторони не досягли згоди щодо періоду їх нарахування - в місяць чи рік, до суду із вимогою про тлумачення умов договору вони не зверталися.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року і витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/13133/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.