ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №808/3429/15
адміністративне провадження №К/9901/19804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (суддя Прасов О.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 (головуючий суддя Юхименко О.В., судді: Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000074110 від 05.03.2015, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 9210,00грн., з яких 6140,00грн. за основним платежем та 3070,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000084110 від 13.03.2015, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 35129,00грн.
Суди встановили, що у період з 22.01.2015 по 10.02.2015 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам, зокрема, з контрагентом МПП "Норма" за період жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №31/28-04-41-10/00130872 від 13.02.2015, в якому встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 6140,00грн.
Також, у період з 22.01.2015 по 16.02.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ в розмірі 64917099,00 грн. за листопад 2014 року, результати якої оформлено актом перевірки №41/28-04-41-10/00130872 від 23.02.2015, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення на 35129,00 грн. за листопад 2014 року.
У актах перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із МПП "Норма" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це дефектністю товарно-супровідних документів (у видаткових накладних місцем їх скадення зазначено м.Луганськ (основний склад), натомість у експрес-накладних ТОВ "Нова пошта" місцем відправлення товару вказано м.Дніпропетровськ). Також вказував, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагенту не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання, зокрема, щодо поставки товару. Крім того, посилався на відсутність розрахунків між позивачем та його контрагентом за поставлений товар.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2015 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000074110 від 05.03.2015, №0000084110 від 13.03.2015.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентом (МПП "Норма") щодо поставки товарів й подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентом своїх зобов`язань. Крім того, вказував на неможливість встановлення по ланцюгу постачання отримання контрагентом позивача (МПП "Норма") товарів, а також відсутність між сторонами у справі розрахунків за поставлені товари.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.