ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №824/18/16-а
адміністративне провадження №К/9901/427/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №824/18/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернівецької області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, зобов`язання до вчинення певних дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Прокуратури Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (головуючий суддя: Лелюк О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Строчка В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до Прокуратури Чернівецької області (далі- відповідач) в якому просила:
1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення у зв`язку з скороченням кількості прокурорів органів прокуратури від 18.12.2015 №1317-к;
1.2. - зобов`язати прокуратуру Чернівецької області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правого забезпечення;
1.3. - зобов`язати прокуратуру Чернівецької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивачка зазначила, що її незаконно, з порушенням вимог Кодексу законів про працю України, без запропонування посади, яка б відповідала її кваліфікації, було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури Чернівецької області. При цьому зазначала, що у період з 24 липня 2015 року по день звільнення їй було запропоновано лише одну тимчасову посаду - спеціаліста 1 категорії прокуратури Путильського району, яка не відповідає їх кваліфікації й підлягала ліквідації 15 грудня 2015 року.
2.1. Крім цього, позивачка вказувала, що при звільненні її з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення у зв`язку з скороченням кількості прокурорів органів прокуратури відповідачем не було дотримано положень статей 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України й не враховано її високу кваліфікацію.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року позов задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу прокурора Чернівецької області від 28.10.2015 №1049-к та наказ прокурора Чернівецької області від 18.12.2015 №1317-к, якими старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення та органів прокуратури Чернівецької області.
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення з 20.12.2015.
3.3. Стягнуто з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2015 по 01.08.2017 у розмірі 215443 грн. 80 коп.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний позивачем пункт 2 наказу прокурора Чернівецької області від 28.10.2015 №1049-к та наказ прокурора Чернівецької області від 18.12.2015 №1317-к прийнято не на підставі та не у спосіб, встановлений законодавством, що регулює спірні правовідносини; є необґрунтованим, тобто таким, що прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправний та підлягає скасуванню.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач вказує, що суди, на його думку, неповно дослідили обставини, які мають значення для справи.
5.2. Відповідач зауважує, що звільнення ОСОБА_1 здійснено у зв`язку із скороченням загальної чисельності працівників органів прокуратури України відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
5.3. Зазначив, що при прийнятті оскаржуваного наказу та звільненні позивача із займаної посади було дотримано норми Закону України "Про прокуратуру" та Кодексу законів про працю України, якими врегульована відповідна процедура звільнення особи з роботи.
6. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. ОСОБА_1 перебувала на держаній службі й працювала в органах прокуратури Чернівецької області з 18 травня 1998 року.
8. З 14 січня 2015 року позивач працювала на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення.
9. Наказом Генеральної прокуратури України №60-ш від 15 липня 2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області ліквідовано окремі управління і відділи (78) та зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
10. Пунктом 2 цього ж наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області скорочено 58 посад та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
11. Пунктами 3,4,5,6,7,8,9,10,11 даного наказу у структурі прокуратури за рахунок резерву Генеральної прокуратури України утворено управління нагляду у кримінальному провадженні, управління представництва інтересів громадян та держави в суді, відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області, відділ підтримання державного обвинувачення в суді, відділ ювенальної юстиції, відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру, відділ організаційного та правового забезпечення, відділ ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційного-аналітичної роботи, відділ організації прийому громадян, розгляд звернень, запитів та зв`язку із громадськістю.
12. Наказом №657-к від 16 липня 2015 року прокуратурою Чернівецької області з метою об`єктивного та неупередженого вирішення питання про переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників утворено комісію до складу якої увійшли прокурор м. Чернівці, заступник прокурора, начальники управлінь та відділів, а також провідний спеціаліст відділу роботи з кадрами прокуратури області.
13. 18 липня 2015 року відбулось засідання комісії по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників прокуратури Чернівецької області, що оформлено відповідним протоколом.
14. Комісією було обговорено питання визначення переважного права на залишення на роботі працівників органів прокуратури області, які підлягають наступному вивільненню у зв`язку із скороченням штату працівників.
15. Серед списку осіб, посади яких підпадають під скорочення, значилася ОСОБА_1, яка займала посаду старшого прокурора прокуратури області з питань правового забезпечення.
16. Також, було оголошено список працівників, яким комісією не запропоновано посаду в органах прокуратури Чернівецької області, до таких належала і позивач.
17. У протоколі від 18 липня 2015 року зазначено про те, що зважаючи на неможливість переведення на даний час на будь-яку іншу посаду, комісією вирішено попередити ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників.
18. Листом №11/1732вн15 від 24 липня 2015 року прокуратурою Чернівецької області ОСОБА_1 письмово було попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів України про працю.
18.1. Указаним листом прокуратура Чернівецької області повідомляла, що ураховуючи суттєве скорочення штатної чисельності працівників органів прокуратури Чернівецької області, на час попередження вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу, відсутні.
19. З попередженням ОСОБА_1 ознайомилась 07 вересня 2015 року.
20. 07 жовтня 2015 року позивачу було запропоновано посаду спеціаліста І категорії прокуратури Путильського району Чернівецької області на період з 05 жовтня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до наказу Генерального прокурора №96ш у зв`язку з припиненням діяльності міських, районних, районних у місті та міжрайонних прокуратур.
21. Від указаної посади позивач відмовилась.
22. Наказом прокуратури Чернівецької області №1049-к від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення та органів прокуратури Чернівецької області з 12 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
23. З метою уточнення положень наказу прокурора Чернівецької області №1049-к від 28 жовтня 2015 та у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, 18 грудня 2015 року наказом прокуратури Чернівецької області №1317-к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення та органів прокуратури Чернівецької області з 19 грудня 2015 року, у зв`язку з скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
24. Уважаючи своє звільнення незаконним та не погоджуючись з наказом №1049-к від 28 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
29. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
30. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31. Згідно зі статтею 60 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
32. Відповідно до пункту 5-1 пункту 4 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону (які набирають чинності 17 квітня 2016 року).
33. Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
34. Підстави ж припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України, відповідно до частини четвертої якої у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
35. Пунктом першої частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір зазначено, що укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
36. Згідно з частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
37. Частинами першою - третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.