ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №813/3409/16
адміністративне провадження №К/9901/31674/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Львівтрансспецбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Львівспецбуд" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Бруновська Н.В., Кузьмич С.М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Львівтрансспецбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Львівспецбуд" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року Дочірнє підприємство "Львівтрансспецбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Львівспецбуд" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2016 №0001621401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 91649, 00 грн., в тому числі за основним платежем 73319,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18330,00 грн., та №0001611401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 102171,00грн., в тому числі за основним платежем 81737,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20434,00грн.
Обгрунтовуючи позов, посилалось на прийняття податкових повідомлень-рішень з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Люфт Сервіс") на підставі договору підряду та договору про постачання матеріалів спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що податковий орган довів формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за відносинами із ТОВ "Люфт Сервіс" без достатніх правових підстав, адже вироками Сихівського районного суду м. Львова від 10.05.2016 (справа № 464/3867/16-к) затверджено угоду від 27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (директор ТОВ "Люфт Сервіс" у період жовтень, листопад 2015 року) та прокурором відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Леськівим А.В. про визнання винуватості, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та від 21.06.2016 (справа № 464/4705/16-к) затверджено угоду від 30 травня 2016 року між ОСОБА_2 (директор ТОВ "Люфт Сервіс" у період з листопада 2015 по березень 2016 року) та прокурором відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Леськівим А.В. про визнання винуватості, за якою ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України, й, проаналізувавши встановлені у них обставини, дійшли висновку, що первинні документи, надані позивачу ТОВ "Люфт Сервіс", не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже надали неправильну правову оцінку фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, які свідчать, що операції між позивачем та його контрагентом проведені та документально оформлені, а отже дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а тому відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Податковий орган правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Люфт Сервіс" (код ЄДРПОУ-30917897) за період з 16.10.2015 по 30.05.2016, за результатами якої складено акт від 09.09.2016 № 2358/13-04-14-01/30917897, яким встановлено порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.2, 198.3 статті 198.6 пунктів 201.1, 201.2, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 81737 грн. та ПДВ на загальну суму 73319,00 грн., в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 37475,00 грн., листопад 2015 року в сумі 22628,00 грн., грудень 2015 року в сумі 13216,00 грн.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Люфт Сервіс", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено у нього необхідних трудових ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; виявлення ознак фіктивності господарської діяльності останнього.
На підставі акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.