ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №826/5802/17
адміністративне провадження №К/9901/48291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича фірма "Омега - Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича фірма "Омега - Агро" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0655140301 від 25.04.2017, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 95004,00 грн. за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.
В позовній заяві зазначає про незаконність застосування до Товариства положень пункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки останній на час вчинення порушення у виді неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік не існував. Крім того, наголошував, що вже притягався до відповідальності за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік відповідно до норм ПК України у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення податковим органом у виді штрафу, який був сплачений у повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0655140301 від 25.04.2017.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі аналізу положень пункту 39.4 статті 39 та пунктів 120.3, 120.4 статті 120 ПК України, які діяли в редакціях як до 31.12.2016, так і з 01.01.2017, застосовуючи загальноправовий принцип дії норми права у часі, дійшов висновку про безпідставність визначення контролюючим органом Товариству штрафу за нормами, які почали діяти з 01.01.2017, в той час коли склад правопорушення виник до цієї дати.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає, що у разі встановлення після 01.01.2017 контролюючим органом факту несвоєчасного подання платником податків звіту про контрольовані операції, у тому числі за 2015 рік, застосовується штраф (штрафи) згідно пункту 120.4 статті 120 ПК України незалежно від звітного періоду здійснення таких контрольованих операцій, який розраховується за кожний календарний день, починаючи з 01.01.2017.
Позивач правом подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 11.04.2017 року № 121/1-26-15-14-03-01-39019527, яким встановлено порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.
З акту перевірки вбачається, що за результатами планової виїзної перевірки Товариства, проведеної відповідачем у період з 23.05.2016 по 10.06.2016, встановлено, зокрема, порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, що стало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0696140301 від 18.07.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 365400,00грн. Вказана сума штрафу сплачена позивачем у повному обсязі 26.08.2016. Звіт же про контрольовані операції за 2015 рік подано до контролюючого органу лише 20.03.2017.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктом 120.4 статті 120 ПК України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 39.4 статті 39 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
При цьому пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
- 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов`язаних із недотриманням платниками податків вимог ПК України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.
При цьому, згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов`язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані контролюючим органом штрафні санкції протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 23.05.2016 по 10.06.2016 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства в період з 12.12.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №161/26-15-14-01-03/39019527 від 17.06.2016, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.
На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0696140301, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік у розмірі 365400,00 грн.