ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №807/1551/16
адміністративне провадження №К/9901/42110/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (суддя Шешеня О.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (судді: Качмар В.Я. (головуючий), Гінда О.М., Ніколін В.В.)
у справі № 807/1551/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2016 року № 0000271400.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при ухваленні податкового повідомлення-рішення відповідач застосував закон, який не підлягає застосуванню при виявленні порушень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у графах "посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено" та "посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування санкцій" контролюючий орган помилково послався на підпункти 54.3.2 та 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, в той час як підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення мали би бути статті 111 та 116 Податкового кодексу України.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 .
Судові рішення мотивовані тим, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, його скасування. Встановлення таких помилок не змінює суті спірного податкового повідомлення-рішення та не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених позивачем доводів, а судові рішення - без змін.
20 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 липня 2016 року № 228 Ужгородська ОДПІ провела фактичну перевірку господарської одиниці магазину із кафетерієм "Медея" суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин, за результатами якої склала акт (довідку) від 05 липня 2016 року № 000464.
У ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявної ліцензії та порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Так, під час перевірки позивач надав чинну ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами терміном дії з 10.06.2016 по 09.06.2017, а також попередню ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами терміном дії з 09.06.2015 по 08.06.2016.
Проте відповідно до фіскальних чеків від 09 червня 2016 року №№ 0000003723, 0000003733 контролюючий орган встановив, що ФОП ОСОБА_1 реалізував 09 червня 2016 року одинадцять пачок сигарет "Мальборо" за ціною 23,10 грн.
За таких обставин відповідач дійшов висновку, що станом на 09 червня 2016 року у позивача була відсутня чинна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.