ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №814/495/16
адміністративне провадження №К/9901/25956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація "Нікоагрокапітал" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Романішина В.Л., суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І. від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація "Нікоагрокапітал" до Баштанської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація "Нікоагрокапітал" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Баштанської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївської області (далі - відповідач 1, Інспекція) та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - відповідач 2, УДКС), в якому, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України пеню в розмірі 5044440,14 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ).
На обґрунтування позову зазначило, що невиконання податковим органом та органом Державного казначейства своїх обов`язків, визначених у пункті 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ за вересень, листопад, грудень 2009 року, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2010 року (сума бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 5986182 грн. відшкодовано лише 07 квітня 2016 року, а заборгованість за вересень 2009 року у розмірі 299684,50 грн., за листопад 2009 року - 219171,00 грн., за грудень 2009 року - 22529,00 грн. станом на 24 травня 2016 року взагалі не відшкодована). На суму такої заборгованості бюджету з 01 січня 2011 року й до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року позов Товариства задоволено частково; зобов`язано Інспекцію надати УДКС висновок про відшкодування Товариству з Державного бюджету України пені у розмірі 5044440,14 грн.; зобов`язано УДКС забезпечити перерахування 5044440,14 грн. на поточний рахунок позивача.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією, незважаючи на набрання законної сили судовими рішеннями, якими підтверджено правомірність заявлення Товариством до бюджетного відшкодування сум ПДВ, в порушення підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, пункту 200.15 статті 200 ПК України не вжито передбачених законодавством заходів щодо своєчасного відшкодування вказаних сум на користь платника податків, тому позивач набув право на нарахування пені у розмірі 5044440,14 грн. в порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову Товариства відмовив.
Суд апеляційної інстанції визнав наявність у позивача права на отримання пені в порядку пункту 200.23 статті 200 ПК України, однак, дослідивши момент набрання законної сили судовими рішеннями у 2012-2014 роках, якими підтверджено право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, встановив, що надані Товариством розрахунки суми пені здійснені за період з 01 січня 2011 року, а відтак визнав їх такими, що не узгоджуються із датою виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у контексті положень пункту 200.15 статті 200 ПК України. За наведеного дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства пені у заявленій в позові сумі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилається на неправильне застосування апеляційним судом положень підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР (чинного на момент подання податкових декларацій з ПДВ за період вересня 2009 року - липня 2010 року та заяв про повернення суми бюджетного відшкодування), пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК України. На думку позивача, набуття відповідною сумою бюджетного відшкодування статусу узгодженої та перетворення її на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня, пов`язано саме із закінченням законодавчо встановленого сорокаденного строку, протягом якого податковий орган зобов`язаний провести перевірку розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування, надання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та здійснення таким органом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, а не із моментом закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення про відмову у наданні бюджетного відшкодування. Вважає, що набрання законної сили судовими рішеннями, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення про відмову у наданні Товариству бюджетного відшкодування, означає, що останні не породжують жодних правових наслідків від моменту їх прийняття й, як наслідок, підтвердження права на бюджетне відшкодування сум ПДВ з часу подання заяв про їх повернення з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, а також обставини подання Товариством податкових декларацій з ПДВ та заяв про повернення сум бюджетного відшкодування у період вересня 2009 року - липня 2010 року, стверджує, що здійснення позивачем розрахунку суми пені за період, починаючи з 01 січня 2011 року, тобто з моменту набрання чинності ПК України, у тому числі пункту 200.23 статті 200 цього Кодексу, ґрунтується на правильному застосуванні положень податкового законодавства.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем протягом вересня 2009 року - серпня 2010 року разом з деклараціями подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ.
На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР податковим органом проведено документальні перевірки достовірності нарахування Товариством сум бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами яких прийнято податкові повідомлення-рішення про їх зменшення за податкові періоди з вересня 2009 року по серпень 2010 року, які в подальшому були скасовані в судовому порядку.
07 квітня 2016 року Товариству відшкодовано з Держаного бюджету України частину суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 5986182 грн.
Станом на 24 травня 2016 року невідшкодованою залишилась наступна сума бюджетної заборгованості: за вересень 2009 року - 299684,50 грн., за листопад 2009 року - 219171,00 грн., за грудень 2009 року - 22529,00 грн.
За наведеного Товариство просить стягнути з Державного бюджету України пеню в розмірі 5044440,14 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, а саме: за вересень 2009 - 292232,83 грн., за листопад 2009 - 175401,05 грн., за грудень 2009 - 19827,57 грн., за лютий 2010 - 353227,61 грн., за березень 2010 - 881267,1 грн., за квітень 2010 - 95664,04 грн., за травень 2010 - 807404,51 грн., за червень 2010 - 1345014,88грн., за липень 2010 - 1074400,55 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.
До 01 січня 2011 року порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було врегульовано положеннями Закону №168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року), за змістом пункту 1.8 статті 1 якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4. пункту 7.7 вказаної статті Закону).
За змістом підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.