Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 344/9137/17
провадження № 61-6489св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство "Фірма ДВД", Приватне підприємство фірма "Інтерлок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий світ", відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Дмитро Мирославович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі судді Мелінишин Г. П.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство "Фірма ДВД" (далі - ПП "Фірма ДВД"), Приватне підприємство фірма "Інтерлок" (далі - ПП фірма "Інтерлок"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий світ" (далі - ТОВ "Новий світ"), відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д. М., про визнання недійсними рішень, договорів купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у січні 2019 року подала на нього апеляційну скаргу.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не вказують на існування об`єктивних та істотних обставин, що перешкоджали позивачці своєчасно подати апеляційну скаргу, а тому не дають достатніх підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість відкриття апеляційного провадження у справі, не дослідивши належним чином доводи ОСОБА_1 про існування поважних причин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року.
Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд фактично позбавив ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя. Апеляційний суд обмежив відповідача у праві на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи № 344/9137/17 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу, які надійшли до суду у серпні 2019 року, ОСОБА_2 та ТОВ "Новий світ" заперечували проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та вважали їх такими, що не спростовують висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена судом з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Під час розгляду справи 05 лютого 2018 року у судовому засіданні були присутні представники позивачки - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, однак вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції проголошена за їх відсутності, оскільки вони були видалені головуючим з огляду на порушення процесуального порядку під час розгляду справи.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у січні 2019 року подала на нього апеляційну скаргу, зазначивши, що не отримувала копію рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якому зазначила про зневіру у справедливому судочинстві, некомпетентність правоохоронних та судових органів, здійсненні відповідачкою психологічного тиску на себе та своїх рідних.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини першої статті 129 Конституції України).
Згідно з вимогами частин другої-четвертої статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року, § 61).