ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №814/1690/17
адміністративне провадження №К/9901/48549/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (головуючий суддя - Біоносенко В.В.)
та Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.)
у справі № 814/1690/17
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_1 . - Крючковський С.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття рішень на виконання Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"; зобов`язати Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України вжити заходи та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі дійсної вартості облігацій внутрішньої Державної позики 1982 року, 25, 50, 100 карбованців у кількості 99 штук, загальною номінальною вартістю 5 200 рублів, що були придбані в установах Ощадного банку СРСР на території України, яка за його розрахунком, з урахуванням втрат від знецінення грошових заощаджень, складає 34 780,74 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР встановлені Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (далі - Закон України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"), який передбачає компенсацію втрачених заощаджень за рахунок Державного бюджету України. Цим же Законом передбачено, що перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. Проте з часу прийняття зазначеного Закону викуп облігацій внутрішньої Державної позики 1982 року не здійснювався, Кабінетом Міністрів України рішення щодо повернення заощаджень громадян України - власників таких облігацій, а також рішення щодо встановлення переліку груп вкладників і порядку проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, обсягу виплат згідно зі статтею 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" у межах коштів, передбачених Державним бюджетом, не приймалося.
4. Міністерство фінансів України, у відповідь на його запит, надало роз`яснення, що компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень може здійснюватися лише поетапно відповідно до реальних можливостей Державного бюджету на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено.
5. Вважаючи, що відсутність бюджетних асигнувань та коштів не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов`язань, а бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо прийняття рішень на виконання Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" порушує його права як власника облігацій Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, на отримання компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, визначеної законодавством, є несправедливою та дискримінаційною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
6. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
7. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. За матеріалами справи, ОСОБА_1 має облігації внутрішньої Державної позики 1982 року номіналом 25, 50, 100 карбованців у кількості 99 штук, загальною номінальною вартістю 5 200 рублів, які були придбані в установах Ощадного банку СРСР на території України.
9. У лютому 2017 року він звернувся до Міністерства фінансів України за роз`ясненнями щодо виплат за облігаціями внутрішньої Державної позики 1982 року.
10. У березні 2017 року Міністерство фінансів України надало йому роз`яснення, що компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень може здійснюватися лише поетапно відповідно до реальних можливостей Державного бюджету на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, не передбачено.
11. У травні 2017 року ОСОБА_1 отримав висновок спеціаліста № 2/2017 від 12 травня 2017 року, згідно з яким дійсна вартість наявних у нього облігацій Державної внутрішньої державної позики 1982 року, з урахуванням втрат від знецінення грошових заощаджень станом на 1 травня 2017 року складає 33 747,40 грн.
12. За підрахунком, здійсненим ОСОБА_1, дійсна вартість наявних у нього облігацій Державної внутрішньої державної позики 1982 року, з урахуванням втрат від знецінення грошових заощаджень станом на 1 серпня 2017 року складає 34 780,74 грн.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що відповідачем - Кабінетом Міністрів України вчинялися дії щодо забезпечення здійснення компенсації знецінених грошових заощаджень громадян шляхом прийняття підзаконних правових актів на виконання вимог Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" в межах державних видатків на відповідний бюджетний рік, а тому посилання позивача на його бездіяльність є безпідставним.
14. Що ж стосується виплати на користь позивача компенсації в розмірі дійсної вартості облігацій Державної внутрішньої позики 1982 року, то підстави для цього відсутні, оскільки ухвалення Закону України про Державний бюджет на відповідний рік та прийняття у ньому окремої статті видатків на здійснення заходів щодо компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, в тому числі поміщених у цінні папери, є виключною компетенцією Верховної Ради України і відсутність видатків на такі цілі у Законах України про Державний бюджет на 2010, 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки позбавляє відповідачів можливості здійснювати компенсаційні виплати власникам зазначених облігацій у вказані роки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
16. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що висновки судів суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". Зокрема, Урядом України приймалися рішення, які визначали механізм та порядок отримання компенсаційних виплат лише певними категоріями громадян, до яких не увійшли власники облігацій Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, що свідчить про дискримінацію, яка заборонена статтею 14 Конвенції. Окрім цього, висновки судів суперечать положенню частини першої статті 1 Протоколу до Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
17. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі не погоджується з доводами касаційної скарги, вважають, що під час розгляду справи суди вірно застосували норми матеріального права та не порушили норм процесуального права, тому просять залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19. Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" встановлено зобов`язання держави перед громадянами, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.
20. Відповідно до статті 6 цього Закону, компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства (частина перша). Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею (частина третя). Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України (частина четверта). Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами (частина п`ята).
21. Частиною шостою статті 6 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" визначено, що погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України.
22. Згідно зі статтею 7 зазначеного Закону заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Водночас, Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" не обмежено у часі та не визначено етапів повернення знецінених заощаджень громадян.
23. Таким чином, передумовою для виплати знецінених заощаджень громадян є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків. Порядок таких виплат громадянам України регулюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік. Уряд України може залучати для здійснення компенсаційних виплат також позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.
24. Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша). Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга). Держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).