ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №408/7181/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21742/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 02 грудня 2016 року, ухвалену у складі судді Булгакової Г.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Сіваченка І.В. (головуючий), Шишова О.О., Чебанов О.О.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 липня 2016 року ВП №51232970, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області Гопцієм Романом Олександровичем.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки повторне накладення штрафу та направлення подання до Броварського відділення національної поліції про притягнення боржника до відповідальності співпадає з датою закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець Гопцій Р.О. лише формально поставився до своїх обов`язків.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 17.04.2014 у справі №427/7459/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014 позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в м. Свердловську Луганської області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано бездіяльність УПФУ в м. Свердловську Луганської області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 Зобов`язано УПФУ в м. Свердловську Луганської області зробити перерахунок ы виплатити пенсію з 01 травня 2012 року згідно довідки про заробітну плату, розрахованої на підставі наказу директора ВП "Шахта "Должанская-Капитальная" ДП "Свердловантрацит" №329 від 22.03.2004.
5. Відповідно до постанови ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ВП №50082103 від 11.05.2016 було замінено сторону - боржника Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на правонаступника Броварське об`єднане УПФУ Київської області.
6. Постановою державного виконавця ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВП №51232970 від 27.05.2016 відкрито виконавче провадження. Згідно постанови боржнику надано семиденний термін для самостійного виконання рішення суду.
7. Постановою від 11.07.2016 державним виконавцем на боржника за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 680.00 грн. та зобов`язано виконати рішення суду в повному обсязі.
8. 18.07.2016 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн. та, оскільки рішення суду боржником не виконано, штрафи не сплачено, 18.07.2016 державним виконавцем направлено подання до Броварського ГУНП України в Київській області про притягнення винних посадових осіб Броварського об`єднаного УПФУ Київської області до відповідальності.
9.18.07.2016 державним виконавцем ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову ВП №51232970 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".
10. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Біловодський районний суд Луганської області постановою від 02 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
12. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державним виконавцем вжито всі необхідні заходи примусового виконання рішення суду, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судове рішення та винести нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що повторне накладення штрафу на направлення подання до Броварського ГУНП України в Київській області про притягнення винних посадових осіб Броварського об`єднаного УПФУ Київської області до відповідальності співпадає з датою закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець Гопцій Р.О. лише формально поставився до своїх обов`язків. Виконавець не скористався правами, визначеними статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження". Після накладення штрафу постановою від 11.07.2016 державний виконавець не перевірив чи сплачений штраф боржником, не з`ясував підстав невиконання рішення суду.
16. Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на час спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).
20. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
22. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).
23. Відповідно до п. 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
24. Частиною другою статті 17 Закону № 606-XIV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами.
25. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
26. Частиною третьою статті 75 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.