ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №148/2221/17-а
адміністративне провадження №К/9901/28545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.12.2017 у складі судді Ковганича С.В. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г. (головуючого), Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. у справі № 148/2221/17 за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина Молдови ОСОБА_1 про примусове видворення з України, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Молдови ОСОБА_1 про примусове видворення з України.
2. Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.12.2017, яка змінена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018, у позові відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Рішенням Тульчинського PC УДМС України у Вінницькій області від 31 серпня 2017 за № 8 про примусове повернення в країну походження громадянина Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонено в`їзд в Україну та зобов`язано вказаного іноземця покинути територію України у 25-денний термін.
3.2. Також 31 серпня 2017 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який сплачено 06 вересня 2017 року.
3.3. У зв"язку з невиконанням рішення про примусове повернення в країну походження, орган міграційної служби звернувся до суду із позовом про видворення з України громадянина Молдови ОСОБА_1 .
4. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що докази вручення позивачу рішення про примусове повернення в країну походження відсутні, а примусове видворення відповідача може призвести до негативних наслідків, зокрема порушення прав, як відповідача, так і неповнолітніх дітей, які є громадянами України.
4.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, однак змінив мотививувальну частину рішення суду першої інстанції та вказав, що згідно з підтвердженням, яке видане Тульчинським районним відділом ДРАЦС Головного ТУЮ Вінницької області від 08 грудня 2017 року, відомостей державного реєстру, актів реєстрації народження дітей, батьком яких записаний ОСОБА_1, не виявлено. Однак, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що рішення про примусове повернення в країну походження було вручено відповідачу та доказів про те, що позивачем роз`яснено відповідачу право оскаржити вказане рішення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
6. Скаржник вказує, що у встановленому закононодавством порядку вручив відповідачу рішення про примусове повернення в країну походження та ознайомив з порядком оскарження такого рішення.
7. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
9. Згідно з статтею 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
10. Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09 жовтня 1992 року, встановлюється безвізовий порядок в`їзду 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду, для громадян країн-учасниць СНД (Співдружність Незалежних Держав).
11. Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, (далі - Порядок) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
12. Відповідно до пункту 6 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну.