ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 814/1727/16
адміністративне провадження № К/9901/17744/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1727/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Марич Є. В.) від 08 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Семенюк Г. В., Потапчук В. О., Шеметенко Л. П.) від 21 березня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 07 листопада 2016 року, просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття арешту з майна яке належить ОСОБА_1, накладений в рамках виконавчого провадження № 37676191;
- зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1, накладений в рамках виконавчого провадження № 37676191.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Інгульським відділом державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області не було вчинено дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 після повернення виконавчого документа стягувачеві, що є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття з майна яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження № 37676191.
Зобов`язано Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження № 37676191.
Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 квітня 2017 року Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та закрити провадження у справі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області; відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
6. 12 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області, в яких позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 814/1727/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 693/0/78-20 від 28 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні в Інгульському відділі ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції Миколаївської області перебувало виконавче провадження № 37676191 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1412/2510 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 17 квітня 2013 року про стягнення у солідарному порядку з ТОВ "Чорномортрансдизель" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 447643,52 грн. Боржник у зазначеному виконавчому провадженні - ОСОБА_1 .
15. 20 червня 2013 року державним виконавцем, у межах виконавчого провадження № 37676191, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1
16. 05 серпня 2013 року державним виконавцем, у межах виконавчого провадження № 37676191, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою виконавчий лист Заводського районного суду м. Миколаїв № 2/1412/2510 від 17 квітня 2013 року повернуто стягувачу, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.
17. 04 липня 2016 року позивач звернувся до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження № 37676191 є закінченим.
18. За результатами розгляду значеної заяви ОСОБА_1 . Інгульським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області надіслано лист-відповідь від 12 липня 2016 року № 30138, в якому зазначено, що виконавче провадження № 37676191 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення), а також повідомлено, що підстав для зняття арешту не має.
19. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, не передбачено.
21. Разом з цим, суди зазначили, що зазначена вимога Закону необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, визначених ст. 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження". Одночасно з цим, відповідачем не надано до суду докази того, що повторно протягом року до відділу пред`являлися до виконання виконавчі документи, раніше повернуті по виконавчому провадженню № 37676191. Відтак, стягувач своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчих документів не скористався.
22. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що арешт майна боржника порушує його права, як власника адже у теперішній час строк, визначених ст. 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження", сплив. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
24. Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до вимог ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" питання щодо скасування арешту на майно боржника має розглядатися тим судом, який видав виконавчий документ. Оскільки, виконавчий документ у спірних правовідносинах виданий Заводським районним судом м. Миколаїв, відтак спір підсудний саме цьому суду.
25. Також, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
27. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).