ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №822/1910/16
адміністративне провадження №К/9901/34846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у складі судді Козачок І.С. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Білої Л.М. (головуючий), суддів: Гонтарука В.М., Граб Л.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу №980-057-000207811 від 21 березня 2016 року;
1.2 - зобов`язати уповноважену особу Фонду включити її до зазначеного Переліку.
2. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу №980-057-000207811 від 21 березня 2016 року.
Зобов`язав уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу №980-057-000207811 від 21 березня 2016 року.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що уповноваженою особою Фонду не доведено наявності законних підстав для невключення позивача до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зважаючи на це, зобов`язав уповноважену особу Фонду включити позивача до Переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський".
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 Між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений договір банківського вкладу від 21 березня 2016 року №980-057-000207811, згідно з умовами якого вкладник передає банку у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а банк зобов`язується повернути кошти вкладнику та виплатити проценти.
3.2. Факт зарахування коштів у сумі 22 970 грн на рахунок позивача підтверджується квитанцією від 21 березня 2016 року №4606270.
3.3 23 травня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", прийнято рішення №812 про запровадження тимчасової адміністрації з 23 травня 2015 року по 22 червня 2016 року.
3.4 12 липня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку.
3.5 6, 12 та 20 липня 2016 року позивач зверталась до уповноваженої особи Фонду з заявами щодо виплати належних їй за договором банківського вкладу коштів.
3.6 У відповідь на звернення позивача ПАТ "Банк Михайлівський" повідомив, що виплата коштів позивачу тимчасово обмежена на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку, у зв`язку із підозрою про нікчеміність договору банківського вкладу від 21 березня 2016 року №980-057-000207811.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, уповноважена особа Фонду звернулася із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що Закон України від 3 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає автоматичного включення особи до переліку вкладників на виплату гарантованої суми у зв`язку з ліквідацією банку. Також вказано, що на дату винесення рішення судом апеляційної інстанції, дані про позивача були передані до Фонду, що підтверджується витягом з Переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті на загальну суму 23 200, 67 грн.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
5. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
6. За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
7. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.