ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №815/5173/17
адміністративне провадження №К/9901/47150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (головуючий суддя - Самойлюк Г.П.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (головуючий суддя - Кравець О.О., судді: Домусчі С.Д., Коваль М.П.)
у справі №815/5173/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,
третя особа: ОСОБА_1,
про скасування наказу та поновлення на посаді.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 7 червня 2017 року про звільнення його з посади;
- поновити його на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на його користь середньомісячну заробітну плати за час вимушеного прогулу в період з 8 червня 2017 року на дату ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнення його з посади за угодою сторін є незаконним, оскільки заяву про звільнення 30 травня 2017 року не подавав та наміру звільнятись з вказаної посади не мав, а відповідну заяву написав за вимогою керівництва під час переведення його з посади начальника Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області для подальшої роботи на посаду начальника Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та міста Білгороді-Дністровському Головного управлінні Держгеокадастру в Одеській області. Вказана умова була вимогою керівництва та на той час не розглядалась ним, як порушення його прав, що може призвести до протиправних дій відносно нього. Крім того, заява про звільнення за угодою сторін не містить конкретної дати звільнення, яку він просить погодити та не містить дати її підписання. Заява подана на ім`я першого заступника начальника головного управління, яка на час розгляду вказаної заяви обіймала посаду начальника управління. Зазначене підтверджує те, що заява виготовлена заздалегідь на вимогу керівництва. Він не погоджував дату звільнення, оскільки не мав наміру звільнятися, а тому відповідачем порушено вимоги чинного законодавства щодо звільнення з державної служби, зокрема Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, наголосив, що з вини роботодавця затримано видачу трудової книжки, що є підставою для стягнення з останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З метою обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2017 року у справі №6-1269цс16.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, в задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управлінні Держгеокадастру в Одеській області.
6. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №256-к від 7 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 86 Закону України "Про державну службу".
7. Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2017 року №10408/0/5-17 та лист погодження Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 6 червня 2017 року №22-28-0.15-0.15-8567/2-17.
8. Заява про звільнення написана особисто ОСОБА_1 із зазначенням, що датою її складання слід вважати дату реєстрації та 30 травня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області зареєстрована за допомогою системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ Степ 2.0" з одночасним нанесенням штрих-коду та присвоєнням реєстраційного номера Г -10408/0/5-17.
9. Головним управлінням Держгеокадастру в області направлено до Держгеокадастру лист від 30 травня 2017 року (вих.№21-15-0.6-5920/2-17) щодо погодження звільнення начальника Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Губарєва О.В.
10. 6 червня 2017 року (вих.№22-28-0-15-8567/2-17) Держгеокадастром погоджено звільнення ОСОБА_1 за умови дотримання законодавства про державну службу. Зазначений лист надійшов до відповідача 7 червня 2017 року.
11. Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний наказ прийнято на підставі власноручно складеної позивачем заяви, яка подана відповідачу та зареєстрована останнім 30 травня 2017 року. Після погодження на звільнення позивача наданого 6 червня 2017 року Держгеокадастром, досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що відповідала волевиявленню сторін.
13. Не зазначення позивачем у заяві про звільнення саме календарної дати, з якої його повинно бути звільнено, не свідчить про недосягнення угоди сторін про звільнення з підстав невизначення між собою строку припинення трудових відносин, а наявність обставин написання заяви про звільнення за відсутності власного волевиявлення не доведено.
14. Спірний наказ прийнято повноважною особою, яка діяла в порядку, межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, зокрема, КЗпП України та Законом України Про державну службу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що заява про звільнення за згодою сторін ним не подавалась, у зв`язку з тим, що в ній не вказано конкретної дати звільнення, яку він просить погодити, заява подана на ім`я першого заступника начальника головного управління, яка на час розгляду заяви обіймала посаду начальника управління. Відсутність дати звільнення та формулювання "датою написання заяви вважати дату реєстрації" вказує на те, що заява виготовлена заздалегідь на вимогу керівництва і є порушенням чинного законодавства.
16. Висновок суду про відсутність визначеного законодавством порядку та строку звільнення за згодою сторін державного службовця є завідомо хибним. Так, відповідачем у випадку дотримання вимог частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу" датою звільнення повинно було бути 13 червня 2017 року, а у випадку дотримання відповідачем вимог частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" дата звільнення 7 червня 2017 року повинна бути вказана в заяві про звільнення за згодою сторін та повинна бути прийнята відповідачем шляхом зазначення погодженою дати звільнення в наказі (розпорядженні).
17. Вважає, що суд не надав оцінки доказам, які були ним прийняті та досліджені, зокрема: про своє звільнення він дізнався лише на запит адвоката Хоми А.В., а тому твердження ухилення від отримання трудової книжки навмисно є маніпуляцією з доказами з боку суду; він вийшов на роботу 8 вересня 2017 року (номер вхідний 131/0/283-17 від 8 вересня 2017 року) після одужання та звернувся до керівника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з приводу чуток про його звільнення, але відповідь на заяву не отримав.
18. Також скаржник не погоджується з твердженнями судів щодо можливості погодження дати звільнення в усному порядку та таким погодженням сторонами, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішення судів попередніх інстанцій, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
21. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
24. За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
25. Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
26. Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України від 10 грудня 1995 року №889-VIII "Про державну службу" (далі Закон №889-VIII).
27. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.
28. Згідно зі статтею 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
29. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
30. Як встановлено судами, підставою для прийняття спірного наказу стала особиста письмова заява позивача, що містила прохання звільнити його із займаної посади за угодою сторін.
31. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін щодо підстави припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).