ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 826/7282/17
адміністративне провадження № К/9901/49204/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/7282/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління державної охорони України Гелетея Валерія Вікторовича, за участю третьої особи Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: О. М. Кузьмишин, Я. Б. Глущенко, С. Б. Шелест) від 03 квітня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом начальника Управління державної охорони України Гелетея Валерія Вікторовича (далі - відповідач, УДО України), за участю третьої особи - Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду по суті скарги позивача від 27 квітня 2017 року.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: апеляційна скарга подана російською мовою.
5. Вказана ухвала отримана апелянтом 10 березня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
6. На виконання вимог ухвали від 05 березня 2018 року, позивачем 20 березня 2018 року на адресу суду направлено заяву.
7. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу повернуто позивачу у зв`язку з тим, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
8. 26 квітня 2018 року, не погоджуюсь з вказаною ухвалою позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та справу направити до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду, оскільки вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
9. Також, у касаційній скарзі скаржник просить на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України, частини першої статті 347 КАС України передати справу до Великої Палати Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бевзенка В. М., суддів - Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 03 травня 2018 року клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21 травня 2018 року.
11. 29 травня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року № 734/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не усунув її недоліки, а саме не виклав апеляційну скаргу державною мовою.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає її необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі та перешкоджає у доступі до правосуддя.
17. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що приписами КАС України відсутні вимоги щодо викладення апеляційної скарги українською мовою, а також відповідно до положень Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, а тому оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
19. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. Щодо клопотання про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
21. Так, згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
22. За змістом наведеної норми права вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
23. Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.
24. Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
25. Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
26. Відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
27. Положеннями статті 15 КАС України та статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
28. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
29. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом судочинство здійснюється державною мовою, це правило також стосується і дій учасників судового процесу.
30. Учасникам судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, гарантується право на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Це право може бути реалізоване ними шляхом подання заяв, надання пояснень, виступу в суді і заявлення клопотань рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Однак, при цьому такий учасник судового процесу повинен користуватись послугами перекладача.
31. Водночас відповідний судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), що повинна бути викладена державною мовою, тобто українською мовою.