ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №820/2310/17
адміністративне провадження №К/9901/37362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №820/2310/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Шляхової О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22 серпня 2016 року № М-14610/0/6-14232/0/21-16 та листі від 28 квітня 2017 року № М- 8734/0/6-9514/0/21-17;
1.2. зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25 липня 2016 року та заяви від 30 березня 2017 року.
1.3. стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір, сплачений позивачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, викладеного в заяві від 25 липня 2016 року щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, та за результатом його розгляду прийняти рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під`їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).
3. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства за наслідками розгляду клопотання позивача від 25 липня 2016 року не прийнято рішення, а направлено лише листа з відповідним роз`ясненням, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.
В той же час, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суди зазначили, що лист Головного управління "Про розгляд заяви" від 28 квітня 2017 року за №М-8734/0/6-9514/0/21-17 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні кодексу адміністративного судочинства України, а роз`ясненням порядку звернення громадян, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Відповідно, такий лист не може вважатись рішенням-відмовою позивачу у наданні відповідного дозволу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
5. Касаційна скарга мотивована тим, що за встановлених обставин неправомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою належним та ефективним способом захисту відновлення порушених прав є зобов`язання відповідача надати такий дозвіл, а не повторно розглянути заяву позивача, як це зазначили суди попередніх інстанцій.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 25 липня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області (а.с. 11). До заявленого клопотання позивачем надавались копії паспорту та ідентифікаційного коду, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) та графічні матеріали, на яких зазначалось бажане місце обслуговування земельної ділянки. (а.с.12-14)
10. Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 серпня 2016 року №М-14610/0/6-14232/0/21-16 "Про розгляд заяви" було повідомлено, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, а отже вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті може бути розглянуто лише після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками (а.с. 15-16).
11. 30 березня 2017 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 року по суті та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 17-18).
12. Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28 квітня 2017 року №М-8734/0/6-9514/0/21-17 "Про розгляд заяви" було повідомлено позивачу про недотримання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України при поданні другої заяви, а подане ним клопотання від 25.07.2016 року розглянуто та заархівовано, справа знаходиться на зберіганні в органі місцевого самоврядування. (а.с.19)
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. Аналізуючи доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
19. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
20. Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
21. Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
22. Положеннями ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.