ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 480/762/19
адміністративне провадження № К/9901/25454/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р. (суддя - Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019р. (судді - Чалий І.С., Перцова Т.С., Жигилій С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладеного в пункті 58 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі, передбаченому пунктом "б" частини 1 статті 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у виплаті йому такої допомоги протиправною, оскільки він не отримував одноразову грошову допомогу з моменту звільнення з військової служби, і на момент звернення з відповідною вимогою Закон №2011-ХІІ не встановлює обмежень чи заборон на виплату компенсації у разі встановлення інвалідності у 2017 році.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019р., в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці МСЕК про первинне встановлення інвалідності, а тому оскільки у 2017 році інвалідність ІІ групи встановлена йому вперше, то відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975 він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у Сумському районному військовому комісаріаті на посаді начальника відділення райвійськкомату.
Наказом від 08.06.1994р. №01314 позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 65 "в" (за станом здоров`я) Указу Президента України "Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України" від 13.05.1993р. №174/93 з 17.08.1994р. (а.с. 22)
Відповідно до виписки з Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 006006 від 28.04.2010р. позивачу встановлено 50% втрати працездатності безтерміново.
Згідно виписки з Акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 212036 від 11.05.2010р. позивачу 28.04.2010р. при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безтерміново. (а.с. 8 - 9)
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.12.2012р. №2615 захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с. 21)
Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №007534 від 12.01.2017р. при огляді 11.01.2017р. позивачу встановлено 80% втрати працездатності безтерміново. (а.с. 10)
Відповідно до Довідки до Акту огляду МСЕК серії 12ААА №484853 від 12.01.2017р. позивачу при повторному огляді 11.01.2017р. встановлено ІІ групу інвалідності. (а.с. 24)
27.07.2018р. позивач звернувся до Сумського міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с. 25)
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018р. №117 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. (а.с. 7)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку №975, оскільки в редакції частини 2 статті 16 цього Закону №2011-ХІІ в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме - встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи 28.04.2010р., що, за висновком судів, і є днем виникнення права на отримання допомоги, інвалідність військовослужбовцю мала бути встановлена лише протягом трьох місяців після звільнення зі служби або після звільнення зі служби. Але внаслідок захворювання, що мали місце під час проходження служби. Оскільки позивачу інвалідність встановлена після спливу зазначеного вище строку, а доказів того. що позивач в період проходження військової служби захворів чи з ним стався нещасний випадок, що призвело в подальшому до інвалідності, а тому за відсутності таких доказів відмова відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є правомірною.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній станом на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.