ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №826/13956/15
адміністративне провадження №К/9901/29102/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Іщук І.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
у справі №826/13956/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Ківерцівська ОДПІ), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.04.2015 №0002481500, складене Ківерцівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області щодо сплати акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 36 767, 09 грн, з яких 26 706, 15 грн - сума грошового зобов`язання за основним платежем, 6 676, 29 грн - сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.06.2015 №0003291500, складене Ківерцівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, щодо сплати акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 6 676, 29 грн
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам у межах укладених договорів відбувається відвантаження нафтопродуктів представникам юридичних осіб для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб, за таких обставин реалізація позивачем підакцизних товарів у розумінні приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання громадянином або іншим кінцевим споживачем в особистих некомерційних цілях, а придбаваються з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичної особи, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області від 30.04.2015 № 0002481500, від 26.06.2015 № 0003291500;
- судові витрати в сумі 182, 70 грн присуджено на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за рахунок асигнувань Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що при наявності договорів поставок з суб`єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, в їх вартість включений 5% акцизний податок і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження.
31 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за січень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт № 346/1501/135390 від 24.03.2015 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків акту, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог: ст. 213, ст. 214, ст. 215, ст. 216 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 "Про затвердження форми декларації з акцизного податку, Порядку заповнення, подання декларації акцизного податку" ПАТ "Укрнафта", в результаті чого Товариством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 26 706, 15 грн.
Контролюючий орган зазначив, що Товариством у додатку 6 відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 534 123, 00 грн, при цьому дана сума не включена позивачем до об`єкту оподаткування акцизним податком, в результаті чого, на думку контролюючого органу, позивачем занижено податкове зобов`язання з акцизного податку на суму 26 706, 15 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.04.2015 №0002481500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 33 382, 44 грн, з яких за основним платежем - 26 706, 15 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 676, 29 грн
За результатами первинного адміністративного оскарження Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято рішення від 20.05.2015 № 3010/10/03-20-10-03-06, яким податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 № 0002481500 залишено без змін, скаргу залишено без задоволення та збільшено Товариству суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 676, 29 грн.
Головним управлінням ДФС у Волинській області встановлено, що при складанні розрахунку штрафних санкцій за результатами перевірки та при винесенні податкового повідомлення-рішення Ківерцівською ОДПІ не враховано вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України щодо накладення штрафу у підвищеному розмірі за повторно протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку. Так, Квірцівською ОДПІ застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов`язання та не враховано, що Шацьким відділенням Ковельської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №000100321 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 16 004, 19 грн, чим занижено розмір застосованої штрафної санкції на 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.
В подальшому відповідачем було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0003291500, складене на підставі акту перевірки №346/1501/135390 від 24.03.2015, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 676, 29 грн.
Листом від 24.07.2015 №2049/10/03-05-15-12 Ківерцівська ОДПІ повідомила Товариство про те, що у зв`язку із допущенною технічною помилкою при формуванні податкового повідомлення-рішення №0003291500 від 26.06.2015 на адресу позивача направлено виправлене податкове повідомлення-рішення №0003291500 від 26.06.2015 на суму 6 676, 29 грн, а раніше надіслане податкове повідомлення-рішення № 0003291500 від 26.06.2015 анульовано.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Згідно з п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.