ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №803/716/16
адміністративне провадження №К/9901/41922/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року (головуючий суддя - Дмитрук В.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Нос С.П., судді - Іщук Л.П., Кухтей Р.В.)
у справі №803/716/16
за позовом Державного підприємства "Колківське лісове господарство"
до Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Державне підприємство "Колківське лісове господарство" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області: від 17 березня 2016 року №0000462202 - повністю; від 18 березня 2016 року №0000522201 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)" на суму основного платежу в розмірі 193 304 грн та штрафних санкцій в розмірі 48 326 грн; від 17 березня 2016 року №0000482201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на суму основного платежу в розмірі 231 965 грн та штрафних санкцій в розмірі 115 982 грн 50 коп.;
- присуджено на користь Державного підприємства "Колківське лісове господарство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 11 323 грн 85 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили того, що під час розгляду справи не підтверджено факт ліквідації компанії-нерезидента "Zortex Business LLP" (Велика Британія), а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від Міністерства закордонних справ України, компанія ""Zortex Business LLP" ліквідована 15 липня 2014 року. Вказав, що компанія "Zortex Business LLP" (Шотландія) не є правонаступником компанії "Zortex Business LLP" (Велика Британія); це два різні партнерства з обмеженою відповідальністю, які не пов`язані між собою та мають різні реєстраційні дані. Вищевикладене, на думку контролюючого органу свідчить про те, що Підприємство, посилаючись на виконання умов контракту реалізувало товар невідомому нерезиденту і відповідно валютна виручка на валютний рахунок Підприємства надійшла не від "Zortex Business LLP" (Велика Британія), а від іншого нерезидента.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
01 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
20 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.02.2016 по 26.02.2016 працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 4, пункту 135.1, 135.2, 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 311 428 грн, в т.ч за 2012 рік сумі 70 919 грн, за 2013 рік в сумі 4 430 грн, 2014 рік - 236 079 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в загальній сумі 58 573 грн, в тому числі за червень 2012 року - 44 082 грн, липень 2012 - 1 833 грн, травень 2013 року - 6 637 грн, червень 2013 року - 87 грн, грудень 2013 року - 131 грн, лютий 2014 року - 1504 грн, грудень 2014 року - 3 067 грн;
- пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 338 651 грн, в т. ч. за 2012 рік - 54 572 грн, за 2013 рік - 10 847 грн, 2014 рік - 273 232 грн;
Відповідно до статті 102 ПК України по порушеннях за 2012 рік минув термін позовної давності.
- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню у розмірі 2 693, 31 грн, в тому числі за 2012 рік - 1 399, 82 грн;
- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 461 578, 09 грн, в тому числі 249 843, 54 грн за 2012 рік;
- пункту 119.2 статті 119 ПК України в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за II кв. 2013 року, IV квартал 2013 року, І квартал 2014 року, II квартал 2014 року, III квартал 2014 року, IV квартал 2014 року;
- підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, а саме торгівля за готівкові кошти без придбання торгового патенту;
- статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000462202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в розмірі 165 346, 02 грн;
- №0000482201, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій" в розмірі 360 763, 50 грн, з яких 240 509 грн - за податковими зобов`язаннями, 120 254, 20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000522201 від 18.03.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)" в розмірі 355 098, 75 грн, з яких 284 079 грн - за податковими зобов`язаннями та 71 019, 75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на взаємовідносинах Підприємства з компанією "Zortex Business LLP" (Велика Британія). Так, в акті перевірки контролюючий орган посилаючись на відомості сайту Великої Британії - Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk) та інформацію Міністерства закордонних справ України зазначив, що фірма "Zortex Business LLP" (Велика Британія) ліквідована з 15.07.2014, проте після ліквідації фірми між позивачем та фірмою "Zortex Business LLP" продовжувались укладатись доповнення до контракту №5 КЛ від 21.08.2013.
Контролюючий орган дійшов висновку про заниження Підприємтвом доходів за 2014 рік на суми отриманої ним безповоротної фінансової допомоги від зазначеного нерезидента та безнадійну кредиторську заборгованість фірми "Zortex Business LLP" (Велика Британія); заниження частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету; порушення Підприємством строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Пунктом 137.10 статті 137 ПК України становлено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.