Постанова
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа № 640/7084/16-ц
провадження № 61-44120св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного міста Харкова від 08 травня 2018 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт як розпорядження на випадок смерті, складений 15 вересня 2015 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що його батько ОСОБА_3 останні роки свого життя проживав окремо від нього, проте він підтримував його та надавав фінансову допомогу по догляду, хоча нова сім`я в якій проживав батько і перешкоджала йому в цьому.
Батько тяжко хворів на онкологічне захворювання та позивачу здавалося, що він відчуває тиск з боку своєї дружини та її сина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого він дізнався, що приблизно 17 жовтня 2015 року його батька здали у хоспіс, що працює на базі Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17.
Реалізуючи своє право на спадщину, він звернувся до Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори, де йому стало відомо про відкриття державним нотаріусом ОСОБА_5 спадкової справи та наявність заповіту від 15 вересня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 .
Позивачу було відомо про погані стосунки між батьком та відповідачем, вони сварилися, а тому відсутні були підстави, причини, мотиви чи внутрішні переконання складати заповіт на його ім`я.
Вважає, що заповіт, який було складено на ім`я відповідача є недійсним, оскільки був вчинений під впливом обману, помилки, батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, його волевиявлення не відповідало внутрішній волі, тому даний заповіт підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 08 травня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів, що в момент складання заповіту ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не надав доказів введення померлого в оману, чи того, що правочин було вчинено під впливом помилки, а посвідчення заповіту в присутності свідків не суперечить приписам статті 1253 ЦК України, оскільки встановлено, що померлий мав фізичні вади.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Харківської області постановою від 09 серпня 2018 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного міста Харкова від 08 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суди при розгляді справи не дослідили зібрані у справі докази.
Суд, не розглянувши клопотання про призначення експертизи, перейшов до дослідження матеріалів справи. Матеріали досліджувалися нерозбірливо, що фактично унеможливило фокусування уваги суду на вже зібраних матеріалах.
Наявні порушення не було усунуто під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що призвело до унеможливлення встановлення реального часу внесення відомостей до реєстру довіреностей та заповітів. При цьому апеляційний суд в першому ж абзаці своєї постанови встановив вже нову дату складання заповіту, а саме 16 вересня 2015 року, що свідчить про зверхнє ставлення до обставин справи і неналежному дослідженні доказів.
Виходячи з дати та часу складання довіреності та заповіту, можна зробити висновок, що вони були складені одночасно, тобто під час складання заповіту з 16 год. 00 хв. до 17 год. 10 хв. була складена довіреність в 16 год. 50 хв. Крім цього, відповідно до номерів бланків, номер бланку довіреності № НАО 459586 передує номеру бланку заповіту № 459587.
Так само, як і заповіт, цей документ належним чином не було досліджено та оцінено в сукупності з іншими доказами та показаннями свідків.
Під час вчинення та посвідчення правочину, а саме - заповіту як розпорядження ОСОБА_3 на випадок його смерті - не було дотримано вимог до правочину, як вільне волевиявлення його учасника ОСОБА_3, яке повинно відповідати його внутрішній волі.
Загалом можливо, що ОСОБА_3 вважав, що він бере участь у складанні довіреності, про яку ніхто із свідків, що були присутні під час вчинення дії не згадав. Факт приховування вчинення іншої дії одночасно із заповітом свідчить про недобросовісність свідків. Хоча формально питання задавались про те, яку конкретно дію вчиняли зазначені особи.
Зазначені факти не знайшли свого відображення в судовому рішенні. Судом першої інстанції не проаналізовано ані довіреність від 16 вересня 2015 року, ані заповіт із датою вчинення 15 січня 2015 року. Не співставленні факти одночасного вчинення нотаріальних дій. Також судом залишено поза увагою покази свідків, які протирічать один одному та доказам, здобутим під час розгляду справі.
Складений заповіт вчинено з істотним порушенням порядку, вчинявся одночасно із довіреністю, всупереч волі заповідача підписаний сторонніми особами, з якими він навіть не був знайомий і не мав жодних мотивів довіряти їм долю свого майна, спадщину та інших прав, у тому числі й права на життя та відповіді лікування.
Згідно з журналом виїздів нотаріальної контори, 16 вересня 2015 року нотаріусом ОСОБА_5 засвідчувалися довіреність за реєстраційним номером № 7-1148 та заповіт за № 7-1152, отже, які документи були викладені на спеціальних бланках із номерами в проміжок між 7-1148 та 7-1152 у квартирі ОСОБА_3 під час засвідчення заповіту невідомо. Суди даний факт проігнорували.
22 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення мають бути залишені без змін.
Порушення судами норм процесуального права, які позивач вважав порушеними, може бути підставою для скасування або зміни рішення, тільки якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Недієздатність ОСОБА_3 в момент складання заповіту була єдиною підставою, за твердженням представників позивача, для визнання заповіту недійсним і саме в зв`язку з цим 05 грудня 2016 року судом і було призначено посмертну (заочну) судово-психіатричну експертизу.
Позивачем у своєму позові та представниками позивача у судових засіданнях так і не було повідомлено суд про те, про який обман (з боку кого) та про яку помилку заповідача йшлося у позові.
Ухвалами суду першої інстанції було витребувано медичну документацію, та ухвалою суду від 08 лютого 2018 року у справі було призначено посмертну (заочну) судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 11 квітня 2018 року
№ 326 ОСОБА_3 за представленими даними у період часу, якому відповідає складання заповіту, 16 вересня 2015 року хронічного, стійкого психічного розладу не виявляв, та був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
ОСОБА_3 до дня своєї смерті не змінював та не скасовував заповіт, хоча мав таку можливість.
Зміст касаційної скарги дає підстави стверджувати про маніпулювання позивача показаннями свідків та судом, оскільки скарга складена виключно витягами з контексту показань свідків, а наведені причини для скасування заповіту не є безспірними, оскільки дійсно нотаріусом була допущена помилка у даті складання заповіту, але і журнал виклику, і реєстрація заповіту відбулася саме 16 вересня 2015 року, що не оспорювалося та не оспорюється позивачем.
Наявність помилки у даті складання заповіту ніяким чином не могла вплинути на волевиявлення ОСОБА_3 .
Суд першої та апеляційної інстанцій ухвалили справедливе та чесне рішення, що ґрунтується на вимогах закону та на встановлених в ході судового розгляду фактах, які прямо вказують на існування як довіри до ОСОБА_2 з боку заповідача, а також і фактично батьківської турботи про нього, як про сина.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання (дії) рішення Київського районного міста Харкова від 08 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року.
15 квітня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного
Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В. № 1022/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
15 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Бурлаков С. Ю., Коротенко Є. В.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 вересня 2000 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4, яка є матір`ю відповідача.
16 вересня 2015 року до квартири ОСОБА_3, який був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1, було викликано державного нотаріуса 11 ХДНК ОСОБА_5, яка у зв`язку зі слабим зором та хворобою рук ОСОБА_3 у присутності свідків посвідчила довіреність та заповіт ОСОБА_3 на все його майно на ім`я відповідача.
Згідно з журналом обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, 16 вересня 2015 року о 16 год. 00 хв. було вчинено виїзд державного нотаріуса Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_3, у зв`язку з хворобою рук і ніг та похилим віком, для вчинення нотаріальних дій, а саме: посвідчення довіреності за № 7-1148 та посвідчення заповіту за № 7-1152 за допомогою іншої особи та свідків. Час повернення до нотаріальної контори державного нотаріуса ОСОБА_5 зафіксовано о 18 год. 30 хв. Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 16 вересня 2015 року за № 29672416, а саме час реєстрації довіреності, посвідченої від імені ОСОБА_3 зафіксовано 19:28:42, підпис на якій посвідчено державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5
В оскаржуваному заповіті вказано, що він складений 15 січня 2015 року.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка державний нотаріус Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 пояснила, що дата складання оскаржуваного заповіту, яка зазначена на заповіті, а саме 15 січня 2015 року - є опискою, оскільки він був дійсно складений та посвідчений 16 вересня 2015 року, що підтверджується на звороті даного заповіту. Крім того, свідок ОСОБА_5 підтвердила, що нею було перевірено дієздатність померлого ОСОБА_3 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутні при підписанні заповіту як свідки та підписали його як свідки, та свідок ОСОБА_8, який також був присутнім при підписанні заповіту та здійснив підпис заповіту, вказали, що вони підписали вказаний заповіт, він був складений та посвідчений в їх присутності нотаріусом, оскільки померлий ОСОБА_3 не міг це зробити у зв`язку зі слабим зором, та хворобою рук, він все розумів, та чітко відповідав на запитання нотаріуса, а також вказали, що цей заповіт було складено та посвідчено саме 16 вересня 2015 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказали, що ОСОБА_3 був хворий, але усвідомлював значення своїх дій, з вересня 2015 року його стан здоров`я значно погіршився, та з його рідним сином ніяких стосунків не було, а з відповідачем в нього були нормальні стосунки.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 11 квітня 2018 року № 326, складеного на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року про призначення у справі посмертної (заочної) судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_3 за наданими даними у період часу, якому відповідає складання заповіту, 16 вересня 2015 року, хронічного, стійкого психічного розладу не виявляв, та відповідно до свого психічного стану був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".