Постанова
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 191/3373/16-ц
провадження № 61-2145св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про захист прав споживачів, розірвання договору та витребування безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2015 року маючи на меті придбання автомобіля марки ВАЗ 2110, вартістю приблизно 110 000,00 грн, ОСОБА_1 звернувся до офісу ТОВ "Авто Просто", де між ними було укладено договір
№ 718477 з додатком № 1 на надання позивачу послуги системи Авто Так, спрямованій на придбання автомобіля марки ВАЗ 2110.
10 грудня 2015 року, виконуючі умови пунктів 3, 4 договору, позивач, за усною вимогою працівника ТОВ "Авто Просто", сплатив відповідачу винагороду за послугу ТОВ "Авто Просто" та комісійну винагороду на загальну суму 9 117,36 грн.
13 січня 2016 року, виконуючи умови договору, ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Авто Просто" грошовий внесок за придбання автомобіля у розмірі 98 816,76 грн,
28 січня 2016 року, в порушення статей 525, 629 ЦК України, пункту 7 розділу II договору, відповідач, в односторонньому порядку змінив марку автомобіля та за результатами 77-го Розподілу автомобіля надав йому право на отримання автомобіля марки ЗАЗ VIDA вартістю 252 000 грн.
В порушення пункту 12 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач не повідомив позивача про зміну марки автомобіля, істотний зріст вартості, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Позивач був позбавлений права приймати участь в розподілах автомобіля марки ВАЗ 2110, організованих відповідачем та до теперішнього часу він ні разу не прийняв участі в розіграші автомобіля марки ВАЗ 2110.
Таким чином, у відповідача не виникло підстав для отримання сплачених 10 грудня 2015 року та 13 січня 2016 року ОСОБА_1 платежів, передбачених умовами договору та він вважає, що ним безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок відповідача. ТОВ "Авто Просто" своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором № 718477 з додатком № 1 від 10 грудня 2015 року на придбання ним автомобіля марки ВАЗ 2110.
31 березня 2016 року на юридичну адресу відповідача була направлена претензія щодо невиконання відповідачем в односторонньому порядку, в порушення вимог статей 525, 629 ЦК України, умов договору. Відповідач не усунув істотні недоліки позначеної умовами договору послуги та взагалі відмовився від виконання зобов`язань за договором, повідомив, що договір № 718477 розірвано, з підстави, що нібито реалізовано його право, позначене статтею 3 розділу І договору на дострокове розірвання договору, в зв`язку з чим відмовився повертати на його розрахунковий рахунок, вказаний у претензії строк, сплачених ним грошових коштів.
ОСОБА_1 просив розірвати договір за № 718477 з додатком № 1 від 10 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто", з підстави односторонньої відмови ТОВ "Авто Просто" від виконання умов договору та стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуте майно - грошові кошти на загальну суму 107 934,12 грн, моральні збитки у розмірі 7 250,00 грн та пеню у розмірі 149 374,12 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 26 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Авто Просто"на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в розмірі 107 888,76 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У забезпечені позову, шляхом накладання арешту відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь держави судовий збір в розмірі
551,20 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено зобов`язання зазначені в договорі № 718477
від 10 грудня 2015 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів на загальну суму 107 934,12 грн, підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині розірвання спірного договору, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду з цим позовом, спірний договір було розірвано.
Щодо відмови у позові в частині вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 7 250,00 грн та пені у розмірі 149 374,12 грн, суд вважав, що оскільки позивач добровільно виявив бажання скористатися послугами відповідача та укласти оспорюваний договір, тому зазначені вимоги не обґрунтовані та недоведені позивачем.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Авто Просто" задоволено.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 26 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про витребування безпідставно набутого майна відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про витребування безпідставно набутого майна, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки договір розірвано у квітні 2016 року, а умовами договору чітко передбачено, що при розірванні договору повертається сума платежів за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох періодичних платежів в строк, який не може перевищувати двох років.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог процесуального права, апеляційним судом не досліджена обставина щодо відсутності у договорі положення, що регулює порядок розірвання договору з підстави односторонньої відмови від виконання зобов?язання відповідачем та односторонньої зміни умов зобов?язання відповідачем, що унеможливило встановлення фактичної обставини, що має значення для правильного вирішення справи.
Посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 є безпідставними, оскільки у цій справі та у справі № 6-40цс13 предмет спору є різним.
Доводи інших учасників справи
10 вересня 2018 року ТОВ "Авто Просто" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги
ОСОБА_1 відмовити, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області
від 26 жовтня 2017 року залишити в силі.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Дніпропетровської області
від 26 жовтня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У вересні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.