ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №826/5356/17
касаційне провадження №К/9901/61817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2018 (головуючий суддя: Мазур А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі №826/5356/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
визнати протиправним рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради від 24.02.2017 №2;
визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови позивачці у визнанні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих категорії 1, щодо якої встановлено причинно-наслідковий зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;
зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановити ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А з числа потерпілих, щодо яких встановлено причинно-наслідковий зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та видати посвідчення і вкладку до нього категорії 1 серії А.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє право осіб, яким раніше були видані посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу. Статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24.02.2017 №2 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1 серії А та вкладки до нього;
зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначити ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення категорії 1 серії А і вкладку до нього.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у позивачки всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення 1 категорії. Суди констатували, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015. При цьому суд першої інстанції вказав на те, що встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача у зв`язку з цим посвідчення відноситься до виключеної компетенції Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відмовив у задоволенні вимог заявлених до Департаменту.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказує на те, що з 01.01.2015 набув чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VІІІ), яким статтю 2 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон№796-XII) було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій. Відтак, на переконання скаржника, починаючи з 01.01.2015 відсутні правові підстави для віднесення позивачки до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення. Також скаржник вказує на те, що причинний зв`язок інвалідності позивачки з Чорнобильською катастрофою встановлено після набрання Законом №76-VІІІ чинності, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що станом на травень 2016 року ОСОБА_1 не проживала та не працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
На адресу суду касаційної інстанції від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) підтримав доводи та вимоги касаційної скарги відповідача-1 та просить суд задовольнити касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11.06.1979 по 25.12.1995 ОСОБА_1 постійно проживала по АДРЕСА_1, що було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
25.10.2000 позивачці було видано посвідчення громадянки, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .
11.05.2016 Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №8245 встановлено, що ОСОБА_1 отримала захворювання - злоякісне новоутворення тіла матки, ст. І-С, Т1N0M0, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.
07.02.2016 позивачка звернулася до УПСЗН Святошинської районної в м. Києва державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, втім листом від 27.02.2017 №3268/35-02/15 їй було відмовлено з мотивів відсутності підстав для визначення цього статусу.
08.06.2016 позивачка звернулася до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням видати їй посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, однак на своє прохання також отримала відмову.
З цим же питанням 09.06.2016 позивачка звернулася до Департаменту соціальної політики м. Києва, однак листом від 30.06.2016 №051/ОП/А-2402-005/3 їй також було відмовлено.
04.01.2017 позивачка знову звернулася до УПСЗН Святошинського району м. Києва з проханням здійснити подання до Департаменту праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про видачу ОСОБА_1 посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, однак листом від 18.01.2017 №868/35-01/15 їй було відмовлено з підстав, що у зв`язку із набранням чинності Закону №76-VIIІ заявниця починаючи з січня 2015 року втратила право на пільги, передбачені Законом №796-XII.
24.02.2017 на засіданні Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було розглянуто питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1, за наслідками якого Комісією ухвалено рішення, оформлене протоколом №2, про відмову у встановленні цього статусу та видачі посвідчення.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1 наведеної норми).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності, хвороби внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Щодо першої та третьої умови спір між сторонами відсутній.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вирішуючи це питання, Суд виходить з такого.