ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа №348/2245/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 348/2245/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Надвірнянське ОУ ПФУ) про визнання дій неправомірними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Надвірнянського ОУ ПФУ
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В.В., суддів Судової -Хомюк Н.М., Коваля Р.Й. , -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
поновити строк звернення до суду;
визнати неправомірними дії Надвірнянського ОУ ПФУ щодо нарахування йому пенсії з обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6;
зобов`язати Надвірнянське ОУ ПФУ зняти обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 за період 01.04.1989 по 30.11.2009 при обчисленні його пенсії та здійснити перерахунок його пенсії, починаючи з 01.01.2009 з врахуванням повного заробітку з якого сплачувались внески до Пенсійного фонду України, а також дорахувати, виплатити недоплачені йому суми пенсії та виплачувати її в подальшому згідно з проведеним перерахунком до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що відповідач протиправно відмовив йому у перерахунку пенсії без обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу) з посиланням на пункт 2 статті 41 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004, оскільки обчислення його пенсії мало б проводитись за правилами та відповідно до законодавства, яке діяло у періоди роботи, з яких розрахована пенсія.
2. Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області постановою від 23.01.2017 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав неправомірними дії Надвірнянського ОУ ПФУ щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 з обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6;
зобов`язав Надвірнянське ОУ ПФУ зняти обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 заробітної плати за період роботи з 01.04.1989 по 31.03.1994 при обчисленні пенсії ОСОБА_1 та здійснити перерахунок його пенсії починаючи з 17.05.2016 з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати, виплатити недоплачені ОСОБА_1 суми пенсії та виплачувати йому пенсію в подальшому згідно з проведеним перерахунком до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. Львівський апеляційний адміністративній суд постановою від 29.03.2017 скасував постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалив нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 29.05.2016 - залишив без розгляду. Решту позовних вимог суд апеляційної інстанції задовільнив частково:
визнав протиправними дії ОУ ПФУ щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 з обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6;
зобов`язав Надвірнянське ОУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 30.05.2016, з врахуванням повного заробітку, з якого сплачено внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи з 01.04.1989 по 31.03.1994, без обмеження коефіцієнтом 5,6 заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених сум;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
4. 20.04.2017 Надвірнянське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.06.2019 №672/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
10. Протоколом розподілу справи від 10.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В..
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 11.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і перебуває на обліку у Надвірнянському ОУ ПФУ, де йому нараховується та виплачується пенсія з 01.01.2009.
14.11.2016 позивач звернувся в Надвірнянське ОУ ПФУ із заявою, в якій просив провести йому перерахунок пенсії без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), посилаючись на те, що він має право на врахування свого заробітку без обмеження зазначеним коефіцієнтом.
Однак, відповідач своїм листом від 17.11.2016 №332/М-15 повідомив позивача про відсутність підстав для такого перерахунку його пенсії з посиланням на пункту 2 статті 41 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004.
Також суди встановили, що в період з 01.04.1989 по 31.03.1994, коли позивач отримував заробітну плату, обмежень максимальної величини заробітної плати ще не існувало.
Не погодившись з вказаною відмовою Надвірнянського ОУ ПФУ, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки страхові внески сплачувалися до Пенсійного фонду України з всієї (повної) заробітної плати, яку позивач отримував у вказаний період, то дії відповідача щодо нарахування пенсії із обмеженого заробітку у межах суми, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку, є неправомірними за період роботи з 01.04.1989 по 31.03.1994 при обчисленні пенсії позивачу.
Разом з тим, суд першої інстанції задовільнив позовні вимоги з 17.05.2016 у межах шестимісячного строку, визначеного статтею 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) з моменту, коли позивачу було надано відповідь від 17.11.2016 №332/М-15, якою йому було відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку пенсії.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 01.01.2009 по 29.05.2016 та частково задовольняючи позовні вимоги, погодився із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії без застосування обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6 за період його роботи з 01.04.1989 по 31.03.1994.