ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №826/1001/16
провадження № № К/9901/60766/18, К/9901/61012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів: Кармазіна О. А., Катющенка В. П., Скочок Т. О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Епель О. В., Губської Л. В., Лічевецького І. О.
І. Суть спору
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (надалі також відповідач, ДАСУ, Державіаслужба), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ДАСУ від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державіаслужби;
1.3. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач стверджувала про незаконність накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків, зауважуючи про відсутність юридичних і фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення та порушення з боку відповідача встановленого Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення. Позивач також зауважувала про незаконність її звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП, оскільки з дня вчинення проступку минуло більше одного року.
3. Відповідач позов не визнав. Представник відповідача під час судового розгляду посилався на те, що в ході проведення перевірки виявлено факт затвердження позивачем протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 і внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року. Враховуючи наведене, а також учинення позивачем вказаного проступку після застосування до неї дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили, відповідач вважав звільнення позивача правомірним.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 9 квітня 2008 року ОСОБА_1 прийнята на державну службу.
5. З 13 травня 2014 року позивач проходила службу в ДАСУ та 15 грудня 2014 року призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення, що належить до посад державної служби.
6. 29 жовтня 2015 року позивач як член Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній (надалі - Комісія) приймала участь, зокрема у розгляді питання № 6 порядку денного з розгляду заяв ПрАТ "Авіакомпанія МАУ" щодо отримання прав та щодо внесення змін до документа про право.
7. За результатами вказаного засідання Комісії складено протокол № 6, у пункті 6.1.1 якого зазначено про прийняття Комісією рішення надати ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" права на експлуатацію повітряних ліній "Київ-Амман". Протокол позивачем підписано без зауважень.
8. 30 жовтня 2015 року т.в.о. Голови Державіаслужби на підставі вказаного протоколу видав наказ № 662 "Про надання права на експлуатацію повітряних ліній".
9. 2 листопада 2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до Міністра інфраструктури України зі службової запискою про те, що члени Комісії підписували протокол від 29 жовтня 2015 року № 6 з викладенням особливої думки щодо питання про надання ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" права на експлуатацію повітряних ліній.
10. У зв`язку з надходженням вказаної службової записки Мінінфраструктури видано наказ від 4 листопада 2015 року № 295-Г "Про проведення перевірки діяльності ДАСУ".
11. На підставі зазначеного наказу комісією Мінінфраструктури проведено перевірку діяльності ДАСУ, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 25 листопада 2015 року. Так, за змістом цього акту, встановлено порушення начальником відділу правового забезпечення ОСОБА_1 присяги державного службовця у частині дотримання актів законодавства України, а саме: зазначення нею в пункті 6.1.1 протоколу Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 недостовірної інформації, яка не обговорювалась та не голосувалась членами комісії.
12. Також у вказаному акті встановлено підписання позивачем зазначеного протоколу, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року щодо надання ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, що є порушенням підпункту 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24 жовтня 2014 року № 686.
13. 17 грудня 2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 з листом вих. № 1.11-17, у якому просив надати особисті письмові пояснення щодо недостовірної інформації, яка зазначена у протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6.
14. Службовою запискою від 18 грудня 2015 року № 11/70-393-15 ОСОБА_1 повідомила т.в.о. Голови Державіаслужби, що протокол засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 не містить недостовірної інформації, а його зміст повністю відповідає вимогам наказу ДАСУ "Про затвердження Авіаційних правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній" від 24 жовтня 2014 року № 686, і що із змісту листа від 17 грудня 2015 року № 1.11-17 не зрозуміло, що мається на увазі під "наданням недостовірної інформації", у зв`язку з чим вказано про відсутність можливості надання пояснень в цій частині.
15. Наказом т.в.о. Голови Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " за неналежне виконання службових обов`язків, що виявилося у підписанні протоколу засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6, пункт 6.1.1 якого не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року щодо надання ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, чим порушено підпункт 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24 жовтня 2014 року № 686, відповідно до статей 147-149 КЗпП, оголошено догану начальнику відділу правового забезпечення ОСОБА_1
16. Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника відділу правового забезпечення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України та статті 14 Закону України "Про державну службу" за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
17. Підставою для прийняття зазначеного наказу вказано: накази Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с, від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", акт Державіаслужби від 15 грудня 2015 року "Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов`язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 р.".
18. При цьому наказ ДАСУ від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним і скасовано постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/23331/15, яка набрала законної сили.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
19. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 грудня 2017 року позов задовольнив повністю:
19.1. визнав протиправним та скасував накази Державіаслужби:
19.1.1. від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ";
19.1.2. від 25 грудня 2015 року № 447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1 ".;
19.2. поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 26 грудня 2015 року;
19.3. стягнув на користь ОСОБА_1 з Державіаслужби 204603,39 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
20. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2018 року:
20.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення;
20.2. апеляційну скаргу Державіаслужби задовольнив частково;
20.3. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " скасував, а в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог відмовив;
20.4. в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року залишив без змін.
21. Задовольняючи позов у частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", суд першої інстанції виходив із порушення з боку відповідача визначеного статтею 148 КЗпП строку застосування дисциплінарного стягнення.
22. При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва зауважив, що днем виявлення проступку ОСОБА_1 є 29 жовтня 2015 року, тоді як стягнення накладено 24 грудня 2015 року.
23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в зазначеній частині й ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд зауважив на безпідставності вищезгаданого висновку та наголосив, що позивачем при підписанні протоколу засідання Комісії від 29 жовтня 2015 року № 6 дійсно допущено неналежне виконання покладених на неї як начальника відділу правового забезпечення ДАСУ службових обов`язків, що доведено відповідачем та підтверджується належними доказами.
24. Також за висновком суду апеляційної інстанції вказане порушення службової дисципліни позивачем виявлено безпосередньо за результатами перевірки, що проводилася Мінінфраструктури, тобто 25 листопада 2015 року, а тому саме з цієї дати слід відраховувати регламентований статтею 148 КЗпП місячний строк притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
25. У частині позовних вимог про скасування наказу Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1 " і поновлення її на роботі, суди обох інстанцій дійшли висновку про протиправність зазначеного наказу з огляду на те, що відповідач не надав доказів щодо наявності правових підстав для звільненні позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП, зокрема, не довів систематичності невиконання нею своїх службових обов`язків та фактів застосування до неї раніше дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили своєї юридичної сили за строками давності та не погашені в порядку, встановленому законодавством. При цьому суди послались на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/23331/15, яким скасовано наказ Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с.
26. Вирішуючи питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди виходили з того, що розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, що передували її звільненню (листопад і жовтень 2015 року) складає 408,39 гривень, а час вимушеного прогулу охоплює період з 26 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року та складає 501 робочий день, а тому сума компенсації за такий прогул становить 204603,39 гривень (408,39 х 501).
27. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що після її звільнення із займаної посади введено нові умови оплати праці працівників державних органів, відповідно до яких посадовий оклад підвищено, а тому розмір належного їй відшкодування за час вимушеного прогулу, на її думку, має складати 549145,24 гривень, покликаючись на те, що вказані твердження суперечать вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100).
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів матеріального права в частині визначення суми компенсації за час вимушеного прогулу і наголошує, що суди безпідставно не застосували приписи пункту 10 Порядку № 100.
29. Також позивач наголошує на безпідставності висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 24 грудня 2015 року № 443 о/с.
30. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року скасувати частково й ухвалити нове рішення в частині визначення суми середнього заробітку та стягнути на її користь із відповідача 549163,72 гривень.
31. Державіаслужба також подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у цій справі рішення частково й ухвалити нове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
32. Так, відповідач у своїй скарзі зауважив, що суди, визначаючи суму компенсації за час вимушеного прогулу, не звернули увагу на те, що позивач після звільнення з посади працевлаштувалась, а тому рішення про стягнення на її користь 204603,39 гривень є безпідставним.
33. Також автор цієї касаційної скарги наполягає на необґрунтованості висновків судів про незаконність звільнення ОСОБА_1 наказом Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
34. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
35. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
36. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
37. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
38. Згідно зі статтею 341 КАС України у згаданій редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Щодо наказу від 24 грудня 2015 року № 443 о/с
39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.