ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №816/1846/18
провадження № № К/9901/60824/18, К/9901/66302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1846/18
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Оржицького районного суду Полтавської області, за участю третьої особи: Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про зобов?язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду постановлену 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіренко О.І., суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С., рішення Полтавського окружного адміністративного суду ухвалене 19 липня 2018 року у складі головуючого судді - Супруна Є.Б., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 17 жовтня 2018 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Спаскіна О.А., суддів: Перцової Т.С., Жигилія С.П.,
І. Суть спору
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі також - ТУ ДСА України в Полтавській області, відповідач), Оржицького районного суду Полтавської області, за участю третьої особи: Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, в якому просив:
1.1. стягнути з відповідачів суму недоплаченої за 2018 рік допомоги на оздоровлення при виході у відпустку у розмірі 21 230,00 гривень.
2. Позов обґрунтований тим, що відповідач усупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" при обчисленні виплаченої йому суддівської винагороди, матеріальної допомоги та вихідної допомоги застосував норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 1 червня 2016 року № 1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VII).
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Указом Президента України від 13 травня 2004 року №539/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області та зарахований до штату цим судом.
5. 23 березня 2010 року ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області безстроково з 04 березня 2010 року на підставі постанови Верховної Ради України від 04 березня 2010 року №1943-VІ.
6. Відповідно до наказу голови Оржицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року №10(ОС)с ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату до посадового окладу за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з 17 жовтня 2013 року у зв?язку з наявністю стажу роботи станом на 17 жовтня 2013 року - 15 років 00 місяців 00 днів.
7. Відповідно до штатного розпису Оржицького районного суду Полтавської області на 2018 рік посадовий оклад голови суду та судді затверджений на рівні 16 000,00 гривень.
8. Згідно з довідкою ТУ ДСА у Полтавській області від 25 червня 2018 року №02/1350/2018-Вих судді ОСОБА_1 у березні 2018 року у відповідності до наказу Оржицького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2018 року №2 (ОС)с нарахована та виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу - 16 000,00 гривень.
9. ОСОБА_1, не погоджуючись із розміром виплаченої йому допомоги, стверджує, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ, частиною першою статті 133 якого встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. При цьому частиною третьою статті 133 цього ж Закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
9.1. Тож, як на думку позивача, недоплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік становить 21 230,00 гривень.
10. Отже, нарахування посадового окладу позивача за вказаний період здійснювалось із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 1600 гривень.
11. Уважаючи протиправним застосування у спірних правовідносинах пункту 3 розділу І "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, як суддя, який не проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, має отримувати суддівську винагороду виходячи з розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600,00 гривень, відповідно і допомога на оздоровлення має бути в такому ж розмірі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
15. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на протиправності застосування при обчисленні його посадового окладу та визначенні розміру суддівської винагороди, матеріальної допомоги та вихідної допомоги пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII.
16. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
17. Окрім того, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року позивачу було повернуто його апеляційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, оскільки скаржником було порушено порядок подання апеляційної скарги.
18. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до апеляційного суду для розгляду скарги по суті.
19. Оскільки скарги подані позивачем в одній справі їх вирішено розглядати в одному касаційному провадженні.
20. ТУ ДСА України в Полтавській області подало відзиви на касаційні скарги, в яких, наполягаючи на безпідставності останніх, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
23. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.