ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №826/3787/17
провадження №К/9901/61018/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (судді Собків Я.М., Петрик І.Й., Сорочко Є.О.),
І. Суть спору та встановлені судами фактичні обставини справи.
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою в сумі 271 150,00 грн.
2. У справі встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1513-VІІІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
3. Згідно з наказом Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року № 289-ос позивач вважається звільненою з посади 08 вересня 2016 року у зв`язку із виходом у відставку.
4. ОСОБА_1 звернулася до відповідачів із заявами про виплату їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) в редакції, чинній до 27 березня 2014 року, виходячи з того, що право на відставку виникло ще в 2013 році.
5. За результатами розгляду вказаних заяв, відповідачі у листах від 16 лютого 2017 року № 22/0403/17 та від 01 березня 2017 року № К206-17-209/17 зазначили про відсутність правових підстав для виплати їй вихідної допомоги, оскільки частина перша статті 136 Закону № 2453-VI втратила чинність згідно із Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII).
6. Не погодившись з такою позицією відповідачів, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.
ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову повністю.
8. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 липня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
9. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату звільнення позивача стаття 136 Закону № 2453-VI, яка передбачала виплату вихідної допомоги, втратила чинність.
ІІІ. Касаційне оскарження
10. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
11. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на помилковому трактуванні і застосуванні норм законодавства до спірних правовідносин. Переконує, що її неправомірно позбавили вихідної допомоги, право на отримання якої вона заслужила багаторічною працею на посаді судді. Такий підхід є дискримінаційним у порівнянні з іншими суддями, які за однакових умов щодо стажу роботи змогли отримати вихідну допомогу, звільнившись у відставку до набрання чинності Законом № 1166-VII і зможуть її отримати після 30 вересня 2016 року.
12. На підтвердження своєї позиції зазначила також, що при прийнятті рішення в цій справі варто взяти до уваги висновки Верховного Суду у справі № 638/20628/16-а
13. Державна судова адміністрація України подала відзив на касаційну скаргу, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Згідно з частинами першою, третьою статті 109 Закону № 2453-VI (у редакції, яка діяла до 28 березня 2015 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
16. Відповідно до частини другої, шостої статті 111 Закону № 2453-VI (у редакції, яка діяла до 28 березня 2015 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
17. З 1 квітня 2014 року набрав чинності Закон № 1166-VI (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону № 2453-VI виключено статтю 136 ("Вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою"), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
18. З 28 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.