ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №752/4946/17
провадження №К/9901/61335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року (суддя Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року (судді Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
І. Суть спору та встановлені судами фактичні обставини справи.
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховного Суду України, третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просив:
1.1 визнати неправомірними дії Верховного Суду України щодо відмови у виплаті позивачу вихідної неоподаткованої допомоги;
1.2 зобов`язати Верховний Суд України виплатити позивачу, вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. ОСОБА_1 працював на посаді судді з 21 березня 1983 року, тож стаж його роботи на цій посаді становить 33 роки та 8 місяців, у тому числі на посаді судді Верховного Суду України - 21 рік і 5 місяців років.
3. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII позивача звільнено з посади судді Верховного Суду України у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
4. Наказом Верховного Суду України від 30 вересня 2016 року № 931-к припинено трудовий договір з позивачем у зв`язку зі звільненням у відставку та виключено останнього зі складу Верховного Суду України з 19 жовтня 2016 року.
5. 29 жовтня 2016 року позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги.
6. Верховний Суд України листом від 15 листопада 2016 року № 202-4073/0/8-16 відмовив у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги з тих мотивів, що відповідно до пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) гарантії суддів Верховного Суду України визначаються відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI).
7. Частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак зазначену норму було виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII). Тобто право на вказану вихідну допомогу можна було б реалізувати до моменту набрання чинності вказаним Законом.
8. Не погодившись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31 січня 2018 року позов задовольнив частково.
9.1. Зобов`язав Верховний Суд України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці - ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород відповідно до частини першої статті 143 Закону № 1402-VIII у розмірі 107445,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
10. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року скасував у частині задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Верховного Суду України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу.
11. Ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Верховного Суду України про зобов`язання Верховного Суду України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року - залишив без змін.
12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат є протиправною, суперечить Конституції України та міжнародним правовим нормам.
13. Суд апеляційної інстанції натомість мотивував своє рішення тим, що на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08 вересня 2016 року) чинне на той час законодавство не визначало суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги судді при виході у відставку.
ІІІ. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
15. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на помилковому трактуванні і застосуванні норм законодавства до спірних правовідносин. Переконує, що суди мали б при вирішенні спору застосувати статтю 126 Конституції України та статтю 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус судді" (далі - Закон № 2862-ХІІ), за якими йому гарантовано соціальну та матеріальну незалежність при виході у відставку, право на яку він набув з огляду на свій багаторічний стаж роботи на посаді судді.
16. Верховний Суд України відзиву не подавав, надіслав заяву про розгляд справи без участі його представника.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з частинами першою, третьою статті 109 Закону № 2453-VI (у редакції, яка діяла до 28 березня 2015 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.