ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
Київ
справа № 419/2542/17
адміністративне провадження №К/9901/29595/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 29.08.2017 (у складі головуючого судді Мартинюка В.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Старобільське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.04.2017 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років протиправним;
- зобов`язати Старобільське ОУПФУ призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII) з часу звернення, тобто з 20.04.2017.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Старобільського ОУПФУ щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за вислугу років.
Скасовано рішення відповідача від 26.04.2017 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов`язано Старобільське ОУПФУ призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII з часу звернення, тобто з 20.04.2017.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для відмови у призначенні пенсії позивачці. Скаржник зазначає, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Тобто, з 1 червня 2015 року пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в порядку та на умовах, визначених даним законом, не призначаються (не перераховуються), у зв`язку з чим законних підстав для призначення позивачці пенсії відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII немає.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачка правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 20.04.2017 позивачка, досягнувши 55 років, звернулася до Старобільського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте, відповідач у призначенні позивачці пенсії за вислугу років відмовив з посиланням на те, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру". З 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються.
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, позивачка з 19.06.1996 по 02.09.2002 служила в органах внутрішніх справ безперервно - 6 років 2 місяці 13 днів. 03.09.2002 прийнята помічником прокурора Новоайдарського району на підставі наказу № 977 від 03.09.2002; 22.11.2005 призначена на посаду слідчого прокуратури Новоайдарського району, на підставі наказу № 1402 від 22.11.2005; 11.02.2011 прийняла присягу працівника прокуратури, відповідно до ст. 46 ЗУ "Про прокуратуру"; 09.10.2013 призначена на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Луганської області, на підставі наказу № 1727к від 09.10.2013; 15.10.2014 призначена на посаду старшого прокурора прокуратури Новоайдарського району Луганської області, на підставі наказу №1892 к від 15.10.2014; 16.07.2015 призначена на посаду прокурора прокуратури Новоайдарського району Луганської області, на підставі наказу № 878 к від 16.07.2015; 15.12.2015 призначена на посаду прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, на підстав наказу № 1652 к від 14.12.2015.
Відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 19.04.2017 №11/81вих17 стаж роботи позивачки на прокурорських посадах - 14 років 7 місяців 18 днів, загальний (страховий) стаж роботи - 32 роки 2 місяці 17 днів. До вислуги років позивачки, що дає право на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" зараховано службу в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу (6 років 2 місяці 13 днів).
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні їй пенсії за вислугу років, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка має право на пенсію за вислугу років відповідно до вимог ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки позивачка має необхідний стаж роботи на прокурорських посадах (14 років 7 місяців 18 днів) та загальний (страховий) стаж роботи (32 роки 2 місяці 17 днів) і на час звернення за призначенням пенсії досягла 55 років.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивачки за призначенням пенсії набрав чинності Закон №1697-VII, статтею 86 якого визначено підстави та порядок призначення пенсії працівникам прокуратури.
Частиною першою вказаної статті передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.