ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №810/2517/18
адміністративне провадження №К/9901/69532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 810/2517/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), у якому просив:
- поновити пропущений строк на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності через поважні обставини, пов`язані з важким станом здоров`я;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму що складає 153000,00 грн, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року від № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в лютому 2014 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності, рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджено, що його захворювання пов`язане з проходженням військової служби. З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок настання інвалідності як військовослужбовцю, захворювання якого пов`язане з проходженням військової служби, позивач у березні 2018 року звернувся до Міністерства оборони України з відповідною заявою, однак останнє відмовило йому, чим позбавило передбачених законодавством гарантій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу такої одноразової допомоги. У зв`язку з чим відмова Міноборони не потягла за собою порушення прав позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі, передбаченому Порядком № 975 та Законом № 2011-XII.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача наявні обґрунтовані підстави пропуску строку звернення до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 27 грудня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/2517/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1964 року по 1992 рік проходив військову службу в лавах Радянської армії.
У 13 лютого 2014 року, на підставі протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06 лютого 2014 року № 320, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання якого пов`язане з проходженням військової служби.
У березні 2018 року позивачем на адресу Міністерства оборони України направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням позивачем обов`язків військової служби, з пакетом відповідних документів.
Згідно протоколу від 13 квітня 2018 року № 39 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було розглянуто подані позивачем документи та прийнято рішення (протокол) про відмову підполковнику в запасі ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування відмови зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 13 березня 2018 року, а інвалідність йому встановлена 13 лютого 2014 року, тобто термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за призначенням одноразової грошової допомоги становить більше трьох років, що суперечить положенням пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач звернувся за отриманням одноразової грошової допомоги після закінчення трирічного терміну з моменту встановлення йому інвалідності, таким чином він втратив можливість реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги.
Від позивача 21 березня 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суд апеляційної інстанції правильно встановив критичний стан його здоров`я, як поважну обставину для поновлення строку звернення із заявою для призначення одноразової грошової допомоги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 13 лютого 2014 року, а звернувся із заявою до відповідного органу про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 13 березня 2018 року.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Частиною восьмою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено з 13 лютого 2014 року, а до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 13 березня 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.