ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №520/8308/18
адміністративне провадження №К/9901/22861/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Дашутіна І.В., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №520/8308/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Міністерства фінансів України, за участю третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, прийняте в складі головуючого судді Панова М.М., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Калитки О.М., суддів Кононенко З.О., Мельнікової Л.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та недоведення цього рішення до відома Державної казначейської служби;
- зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та довести рішення до Державної казначейської служби.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем як головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем, в порушення вимог законодавства і умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунків та визначених строків, не було забезпечено сплату субвенції з різниці в тарифах, що у свою чергу унеможливило позивачу провести взаєморозрахунок податкової заборгованості за рахунок такої цільової субвенції.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування Приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства; зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та довести рішення до Казначейства.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно не було прийнято рішення про перерахування субвенції.
5. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат, понесених у зв`язку із оплатою професійної правової допомоги. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (вул. Роганська, буд. 155, м. Харків, 61172, ЄДРПОУ 14085922, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "БАНК "ГРАНТ" МФО 351607) судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 9000 (дев`ять тисяч ) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (ЄДРПОУ 00013480).
6. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року стягнуто з Міністерства фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська,11, код ЄДРПОУ 00013480) на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (код ЄРПОУ 14085922, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "БАНК "ГРАНТ" МФО 351607) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Міністерство фінансів України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що позивачем не доведено факту порушення його прав Мінфіном у спірних відносинах. Скаржник зазначає, що заявлені позивачем вимоги про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою №332, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин статтю 23 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, відтак, бюджетний період 2017 року закінчився 31 грудня того ж року, після чого, на думку скаржника, договори про організацію взаєморозрахунків вважаються такими, що втратили чинність. Скаржник також посилається на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, відповідно до якого, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. У вказаному рішенні зазначається, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства фінансів України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року.
11. 10 січня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Дашутіну І.В., Шевцовій Н.В. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 10 січня 2020 року №20/0/78-20.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року касаційну скаргу Міністерства фінансів України прийнято до провадження.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 травня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 13 травня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" є підприємством, яке до 15.06.2016 надавало послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води населенню в місті Харкові. Зазначені послуги надавались на підставі ліцензій АГ №578266 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і коопераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), АГ №578267 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АГ №578268 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.
15. Позивачем було виконано у повному обсязі комплекс необхідних робіт з учасниками розрахунків та оформлено Договір про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (далі - договір) №27/21-з на загальну суму 1626820,23 грн для погашення заборгованості підприємства з податку на додану вартість.
16. Сторонами зазначеного договору, окрім Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", є Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.
17. Відповідно до пункту 3 договору Казначейство перераховує кошти Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області на підставі рішення Міністерства фінансів України.
18. Пунктами 4, 5, 6, 7 договору визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої Головному управлінню ДКСУ в Харківській області Державним казначейством України, від ГУ ДКСУ в Харківській області до позивача.
19. Згідно з пунктом 8 договору позивач перераховує до загального фонду Державного бюджету кошти на погашення податкового боргу, у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу в сумі, визначеній кожним договором.
20. Підпунктом 2 пункту 9 вказаного договору передбачено обов`язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а відповідно до пункту 10 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.
21. При цьому, Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації відповідно до п. 6 Договору брав на себе зобов`язання перерахувати кошти на рахунок підприємства для погашення різниці в тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість сумі 1626820,23 грн.
22. Проте, кошти на виконання договору на рахунок позивача не надійшли, що позбавило його можливості розрахуватися по боргових зобов`язаннях перед державним бюджетом з податку па додану вартість на загальну суму 1626820,23 грн.
23. Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість зафіксовано довідкою про розмір заборгованості від 08.08.2017, виданою Головним управлінням ДФС у Харківській області. Станом на 08.08.2017 розмір заборгованості складав 1754964,67 грн.
24. У зв`язку з неотриманням коштів, відповідно до укладеного договору позивач листом від 31.01.2018 №3 звернувся до Мінрегіонрозвитку України, як до головного розпорядника субвенції та відповідального виконавця бюджетної програми.
25. У відповідь на звернення позивача Мінрегіонрозвитку України листом від 20.03.2018 №8/10-437-18 повідомив про виконання ним усіх передбачених вказаним Порядком обов`язків шляхом направлення на фінансування листом від 22.08.2017 №7/10-9015 до Міністерства фінансів України зведеного реєстру №12-ІФ договорів, до якого був включений договір з позивачем.
26. Позивач звернувся з питання фінансування договору та необхідності проведення відповідних розрахунків з різниці в тарифах листом №18 від 10.05.2018 до Міністерства фінансів України.
27. Відповідач листом від 01.08.2018 №063330-01/6-16/20403, повідомив про неможливість вчинити дії з залучення грошових зобов`язань з ПДВ 2017 року як додаткового джерела субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами позивача та тарифами на комунальні послуги і, відповідно, забезпечити розрахунки за договорами, які укладені в рахунок зазначеного джерела у зв`язку з невиконанням у минулому році запланованих надходжень з ПДВ.
28. Листом №30 від 07.08.2018 позивач звернувся до Державної казначейської служби з питання виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та умов договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків.
29. Державна казначейська служба листом від 14.08.2018 №9-08/183-133/5 повідомила, що до казначейства 22.08.2017 надійшов договір про організацію взаєморозрахунків 11.08.2017 №27/21-з на суму 1626820,23 гривень, укладений за участю ПРАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", про який повідомлено Міністерство фінансів України листом від 23.08.2017 №9/05/1/837-14177. У 2017 році рішень Міністерства фінансів України щодо перерахування коштів по зазначеному договору до Казначейства не надходило.
30. Позивач, вважаючи, що відповідачем як головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем, в порушення вимог законодавства та умов укладеного договору про організацію взаєморозрахунків та визначених строків, не було забезпечено сплату субвенції з різниці в тарифах, що в свою чергу унеможливило позивачу провести взаєморозрахунок податкової заборгованості за рахунок такої цільової субвенції, звернувся до суду із позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
31. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.