ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №820/3018/17
касаційне провадження №К/9901/30715/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя: Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (головуючий суддя: Лях О.П., судді: Яковенко М.М., Старосуд М.І.) у справі №820/3018/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Державне підприємство "Благодатне", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області або відповідач), треті особи: Державне підприємство "Благодатне" (далі - ДП "Благодатне"), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Міністерство аграрної політики та продовольства України, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неприйнятті рішення відповідно до вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за клопотанням від 30.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне";
зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання від 30.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне" та прийняти рішення у відповідності до вимог статей 118, 122 ЗК України.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 30.03.2017 з метою реалізації права на отримання в натурі земельної частки (паю) вона разом з іншими працівниками та пенсіонерами ДП "Благодатне" звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне", проте суб`єкт владних повноважень листом повідомив про недоліки поданих на розгляд документів, у зв`язку з чим утримався від прийняття рішення. На переконання позивачки, неприйняття суб`єктом владних повноважень жодного з визначених законодавцем рішень (про надання дозволу чи про відмову у наданні такого дозволу) свідчить про формальний підхід до вирішення поставленого у зверненні питання.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким повністю погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому ЗК України. Суди встановили, що ДП "Благодатне" дотримано процедуру розпаювання земельної ділянки підприємства, яка перебуває у нього на праві постійного користування, однак відповідач, попри те, що законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які подаються на розгляд питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та обов`язку суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду цього питання прийняти управлінське рішення, повідомив заявників про некомплектність документів та утримався від прийняття рішення по суті поставленого питання. Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили порушення спірними правовідносинам прав позивачки.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що спірними правовідносинами не порушуються права позивачки, оскільки мало місце колективне звернення працівників та пенсіонерів ДП "Благодатне" про вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне". Також скаржник стверджує, що судами невірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 118 ЗК України, яка передбачає порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу приватизації земель сільськогосподарського підприємства. Окрім того, скаржник наполягає на належному розгляді ним порушеного у зверненні питання з прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у державному акті на право постійного користування серії ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, Радгоспу "Благодатний" у постійне користування було передано земельну ділянку 5502, 6 га для сільськогосподарського використання.
В подальшому наказом Міністра оборони України від 21.07.2008 №372 Військовий радгосп "Благодатний" перейменовано на ДП "Благодатне", яке є сільськогосподарським підприємством, підпорядкованим Міністерству аграрної політики та продовольства України та розташоване за адресою: вул. Жовтнева 16, сел. Благодатне, Зміївський район, Харківська область.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 №271 ДП "Благодатне" було визначено таким, що підлягає приватизації в 2015-2017 роках.
Регіональним відділенням фонду держмайна України по Харківській області було прийнято рішення про приватизацію ДП "Благодатне" (наказ від 15.03.2017 №538).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 02.11.2015 працює в ДП "Благодатне" (код ЄДРПОУ 22994509) на посаді сторожа, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці №135 від 28.07.2017.
30.03.2017 ОСОБА_1 разом з іншими працівниками та пенсіонерами ДП "Благодатне" (всього 82 особи) з метою отримання в натурі земельної частки (паю) звернулася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне". До клопотання було додано копію наказу РВ Фонду держмайна України по Харківській області від 15.03.2017 № 538 та копію державного акту на право постійного користування землею від 29.12.1997 ХР-12-00-002658.
Листом від 11.05.2017 №19-20-6-8552/0/19-17 відповідач повідомив трудовий колектив ДП "Благодатне" та інших заінтересованих осіб про неможливість встановити основний напрям господарської діяльності ДП "Благодатне", а також взаємозв`язок між ДП "Благодатне" та радгоспом "Благодатний" КВО Змїївського району Харківської області. У листі також було зазначено про відсутність в пакеті документів, доданих до клопотання від 30.03.2017, установчих або інших документів, які підтверджують основний напрям господарської діяльності підприємства, як сільськогосподарський. У зв`язку з цим, ГУ Держгеокадастру у Харківській області утрималось від прийняття відповідних рішень.
Додатково на адресу відповідача ДП "Благодатне" супровідним листом було направлено документи, що підтверджують факт перейменування Військового радгоспу "Благодатний" (ЄДРПОУ 22994509) в ДП "Благодатне" (ЄДРПОУ 22994509), а також посвідчують сільськогосподарський напрямок його господарської діяльності; просило розглянути питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, закріплених за ДП "Благодатне", з урахуванням додатково поданих документів.
За результатами розгляду зазначених документів відповідач листом від 23.06.2017 №19-5186/0/6-15976/0/21-17 повідомив про те, що цей лист не відповідає вимогам, встановленим ЗК України до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому не підставою для прийняття відповідних рішень за наслідками його розгляду.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо порушених прав позивачки спірними правовідносинами, слід зазначити таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною першою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом до суду), яка кореспондується із частиною першою статті 5 КАС України (у чинній редакції), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 у справі №800/541/16 підкреслено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Благодатне" є сільськогосподарським підприємством і має на праві постійного користування земельну ділянку площею 5502,6 га, що посвідчено актом серії ХР-12-00-002658 від 29.12.1997. Позивачка є працівником ДП "Благодатне", що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці №135 від 28.07.2017.