ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №826/17614/16
провадження №К/9901/61364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Амельохіна В. В., суддів: Качура І. А., Келеберди В. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мельничука В. П., суддів: Літвінової Н. М., Лічевецького І. О.
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), в якому просив:
1.1. визнати протиправним відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Мінагрополітики від 10 жовтня 2016 року № 413-к "Про відсторонення ОСОБА_1 ";
1.2. стягнути з Мінагрополітики на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3271,95 грн.;
1.3. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. моральної шкоди;
1.4. стягнути на користь позивача судові витрати, пов`язані із зверненням до суду з позовом: суми судового збору у розмірі 1124,50 грн., суми вартості послуг правової допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн., яка включає консультації, складання та подання до суду позовної заяви, представництво адвокатом інтересів в суді.
2. В мотивування позову позивач зазначає, що, починаючи з 11 жовтня 2016 року, її відсторонено з посади начальника відділу контролю за ефективністю використання державного майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Мінагрополітики на підставі відповідного наказу від 10 жовтня 2016 року № 413-к.
2.1. Підставою для прийняття наведеного наказу слугувала ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02 серпня 2016 року.
2.2. Позивач стверджує, що відсторонення її від посади є незаконним, оскільки відповідно до статті 154 Кримінального процесуального кодексу України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження. Рішення слідчого судді про відсторонення її від посади не приймалось, а ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу не є рішенням слідчого судді.
2.3. Вважаючи наказ про відсторонення від посади незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000001081 від 14 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
4. 02 серпня 2016 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
5. 03 серпня 2016 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
6. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 вересня 2016 року, з можливістю внесення застави в розмірі 124020 гривень.
7. 09 серпня 2016 року підозрювану ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави.
8. В подальшому наказом Мінагрополітики від 10 жовтня 2016 року № 413-к відсторонено з 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1, начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю, від займаної посади.
9. Як на підставу винесення вказаного наказу Мінагрополітики посилається на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02 серпня 2016 року.
10. Також, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 жовтня 2016 року № 435-к позивача звільнено з 21 жовтня 2016 року з посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю відповідно до частин першої та третьої статті 86 Закону України "Про державну службу" за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
11.1. Визнано протиправним відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу контролю за ефективністю використання майна та виконання фінансового плану державними підприємствами Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Мінагрополітики від 10 жовтня 2016 року № 413-к "Про відсторонення ОСОБА_1 ".
11.2. Стягнуто з Мінагрополітики на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 3271,95 гривень.
11.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Мінагрополітики на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 гривень.
11.4. В решті позову - відмовлено.
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять рішення (ухвали) слідчого судді під час досудового розслідування про відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 . Таким чином, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02 серпня 2016 року, не могли бути підставою для відсторонення позивача від займаної посади, оскільки останні законодавством не віднесено до таких підстав.
13. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі представник Мінагарополітики, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.
15. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій на приписи частини п`ятої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", в якій вказано, що особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи. Таким чином відсторонення від виконання службових обов`язків особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності оформлюється розпорядженням (наказом) керівника органу, в якому вона працює.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу".
23. За змістом статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.