ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
Київ
справа №0240/2354/18-а
адміністративне провадження №К/9901/27251/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 (головуючий суддя: Чернюк А.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 (головуючий суддя: Совгира Д.І., судді: Франовська К.С., Кузьменко Л.В.) у справі № 0240/2354/18-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" до виконуючого обов`язки голови Липовецької районної державної адміністрації Дмитрів Ольги Володимирівни, треті особи: Липовецька міська рада Вінницької області, Липовецька районна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
В С Т А Н О В И В:
17.07.18 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (далі - позивач або СТОВ "Дружба") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до виконуючого обов`язки голови Липовецької районної державної адміністрації Дмитрів О.В. (далі - відповідач), треті особи: Липовецька міська рада Вінницької області, Липовецька районна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019, провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розпорядження першого заступника голови Липовецької районної державної адміністрації про затвердження актів щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Водночас правова природа оспорюваних розпоряджень унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання їх протиправними та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не підлягають розгляду в суді жодної юрисдикції.
30.09.2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 25.09.2019, у якій скаржник з урахуванням уточнення, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019, а справу направити на новий апеляційний розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Також просить суд касаційної інстанції (мовою оригіналу):
- дослідити технічний запис апеляційного розгляду від 27.08.2019, зокрема в частині початку судового розгляду, коли апеляційний суд необґрунтовано відмовляв в задоволенні клопотань та запевняв, що клопотання будуть розглядатися пізніше, але пізніше не розглядалися;
- дослідити обставини розгляду апеляційним судом зауважень на протокол судового засідання та технічного запису, та дотримання п`ятиденного строку;
- дослідити ухвалу апеляційного суду від 29.07.2019 про відкриття апеляційного провадження, в якій апеляційний суд не встановив строк, протягом якого учасники справи мають подавати свої заперечення щодо поданих СТОВ "Дружба" клопотань;
- дослідити ухвалу апеляційного суду від 19.08.2019, якою суддя - доповідач формально лише виніс ухвалу про закінчення підготовки справи до апеляційного розгляду, де загально перерахував дії, як такі що вчинив, про що свідчить текст ухвали. Проте в дійсності перерахованих в ухвалі від 19.08.2019 дій не вчиняв;
- дослідити постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, що винесена у даній справі, та за якою застосовано статтю 19 КАС України щодо підсудності справи, які вже були предметом правової оцінки апеляційного суду;
- дослідити, що постанова апеляційного суду від 26.11.2018 відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, ухвалена на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, не скасована, є чинною, і має сили закону.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем зазначено про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, серед яких:
не встановлення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строку протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих клопотань, у зв`язку з чим, на думку скаржника, учасники провадження своїх заперечень щодо поданих клопотань не подавали;
в ухвалі про закінчення підготовки справи до апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції лише формально перерахував дії, як такі, що вчиняв, оскільки відсутній опис суті клопотання та імені особи, що його заявила, відсутній опис інших дій та питань, що вирішуються ухвалою;
не розглянуті зауваження на протокол судового засідання та технічний запис;
не досліджувалися зібрані у справі докази, якими підтверджується інший фактичний та юридичний склад матеріальних правовідносин, що є предметом даної справи, від правовідносин щодо яких викладено правовий висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №917/902/18, №501/463/15-а, №802/2474/17-а, на які посилаються суди попередніх інстанцій.
Скаржник стверджує, що внаслідок необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотань, не досліджувалися обставини та докази на яких ґрунтується апеляційна скарга.
Водночас позивач не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване розпорядження не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, оскільки воно прийнято на підставі пункту 5 Порядку визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284 та відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" і є обов`язковим для виконання.
Також зазначає, що дотриманню статті 19 КАС України вже надавалась оцінка судом апеляційної інстанції в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, яка набрала законної сили.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Відповідач та треті особи правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
У зв`язку з відпусткою судді Шарапи В.М., за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій зазначено про обґрунтування позову тим, що оскаржувані розпорядження першого заступника голови Липовецької районної державної адміністрації, якими затверджені акти Постійної комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам "Про визначення розміру збитків завданих СТОВ "Дружба" від 23.02.2017 та від 06.06.2017 відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що затверджений постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 є протиправними, оскільки суперечать статті 62 Конституції України, частині 1 статті 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП України), частини 1 статті 9 КУпАП України, частини 1, 2 статті 242-1 КУпАП України та Постанові КМУ України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25.07.2007.
Позивач зазначає, що право користування у СТОВ "Дружба" земельною ділянкою у встановленому законом порядку не виникло, тому, в даному випадку, має місце подія - самовільне зайняття земельної ділянки.
За позицією судів попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є питання щодо правомірності дій відповідача щодо затвердження розпорядженням актів про визначення розміру збитків, завданих позивачем як землекористувачем.
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 (далі - Порядок №284), розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що комісія із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вважаючи, що СТОВ "Дружба" завдало збитків бюджету Липовецької міської ради у вигляді неодержаних доходів, мала право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його у встановленому порядку.
Однак обов`язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Оспорюваними розпорядженнями першого заступника голови Липовецької районної державної адміністрації затверджено акт Постійної комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам "Про визначення розміру збитків завданих СТОВ "Дружба" від 23.02.2017 щодо земельної ділянки площею 3,16 га за адресою: вул . Чкалова, 31, м . Липовець, за період нарахування збитків з 2014 по 2016 роки на суму 588139,19 грн та акт Постійної комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам "Про визначення розміру збитків завданих СТОВ "Дружба" від 06.06.2017 щодо земельної ділянки площею 3,2893 га за період нарахування збитків з 2014 по 2017 роки на суму 490088,69 грн.
За правилами, визначеними пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.