ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 травня 2020 року
справа №280/2578/19
адміністративне провадження №К/9901/9037/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у складі суддів Білак С. В., Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А.
у справі №280/2578/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання дій протиправними та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії відповідача щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 27.05.2019 №1826 про проведення документальної виїзної перевірки позивача.
Позов обґрунтовано тим, що спірний наказ прийнятий з порушенням чинного законодавства України, за відсутності підстав, які дають право на проведення позапланової перевірки.
25 листопада 2019 року Запорізький окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.05.2019 №1826 про проведення документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що інформаційні запити про надання інформації не відповідали вимогам Податкового кодексу України, відповідно у контролюючого органу були відсутні підстави для призначення перевірки позивача. Суд встановив, що наказ відповідача не відповідав вимогам Податкового кодексу України, у зв`язку із безпідставністю його прийняття відповідачем, а тому у позивача були законні підстави для відмови у допуску інспекторів відповідача до перевірки.
26 лютого 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. З метою спростування такої інформації платником податків податковим органом направляється запит. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача після отримання запитів був обов`язок надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на такі письмові запити, проте оскільки позивач таких дій не вчинив, у контролюючого органу були наявні підставі на призначення перевірки з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому позов не підлягає задоволенню.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №280/2578/19, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишити в силі.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме від 26 лютого 2019 року у справі № 826/9082/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/2207/19, від 25 березня 2019 року у справі №806/4875/14 та від 17 липня 2019 року у справі №808/553/18.
Позивач доводить, що запити податкового органу не відповідали вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, що в силу абзацу одинадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України звільняло платника податків від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
21 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 01 квітня 2020 року, витребував справу №280/2578/19 з Запорізького окружного адміністративного суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №280/2578/19 є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
27 квітня 2020 року справа №280/2578/19 надійшла до Верховного Суду.
04 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому податковий орган посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
28.05.2019 посадовою особою податкового органу вручений позивачу наказ від 27.05.2019 № 1826 про документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.
Підставою для перевірки стала відмова позивача у наданні запитуваної інформації та первинної бухгалтерської документації за запитами відповідача, а саме: №11848/10/08-01-12-10 від 22.08.2017, №802/10/08-01-49-01 від 11.01.2018, №2304/10/08-01-49-01 від 30.01.2018, №9090/10/08-01-49-01 від 04.04.2018, №42946/10/08-01-14-07-13 від 30.11.2018, №8037/10/08-01-14-07-13 від 18.02.2019.
Відповідач зазначив в наказі, що позивач обґрунтував письмову відмову у наданні інформації у своїх листах, а саме № 189 від 04.10.2017, №110 від 15.02.2018, №175 від 12.03.2018, №294 від 31.05.2018, б/н. від 27.12.2018, б/н від 20.03.2019.
Вважаючи, що інформаційні податкові запити відповідача були необґрунтовані, а наказ на перевірку є протиправним, позивач відмовив інспектору відповідача у перевірці, про що зробив письмове зауваження на останньому аркуші оскарженого наказу, у направленні на перевірку від 27.05.2019 № 1119 та поясненнях в акті від 28.05.2019 № 821/08.01.14-07.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна планова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.