ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 травня 2020 року
справа №1.380.2019.002109
адміністративне провадження №К/9901/8915/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіктранссервіс"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у складі суддів Гінди О. М., Заверухи О. Б., Ніколіна В. В.
у справі №1.380.2019.002109
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіктранссервіс"
до Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістіктранссервіс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 № UA 209000/2019/000175/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00508.
30 вересня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00508, визнав протиправним та скасував рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 № UA 209000/2019/000175/2.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесених рішень відповідача.
11 лютого 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
У січні 2020 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 53, 55, 58 Митного кодексу України без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16 та від 19 лютого 2019 у справі № 805/2713/16-а.
За висновком Верховного Суду в цих справах позивач під час митного оформлення подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Наведені правові висновки Верховного Суду, зазначені позивачем у касаційній скарзі, вказують на те, що істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у кожному конкретному випадку встановлюються на підставі належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідно до процесуальних принципів їх оцінки, встановлених статями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак узагальнюючою ознакою правозастосування є єдині підходи оцінки доказів в митних правовідносинах.
Позивач доводить, що до митного оформлення подані документи в необхідному обсязі, які містили достатню інформацію для визнання заявленої митної вартості.
21 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 30 березня 2020 року, витребував справу №1.380.2019.002109 з Львівського окружного адміністративного суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №1.380.2019.002109 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, тобто пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не наданий, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
30 квітня 2020 року справа №1.380.2019.002109 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
З метою митного оформлення товару - легкового автомобіля, який був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка MERCEDES-BENZ модель Е400, рік випуску - 2017, модельний рік - 2017, дата введення в експлуатацію - 01.01.2018, номер кузова НОМЕР_1, представник позивача подав електронну митну декларацію ВМД №UA209190/2018/039973 від 27.03.2019. У цій декларації зазначений шостий метод визначення митної вартості товару (а. с. 34), при цьому митна вартість встановлена за ціною договору та становить 23 200 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації долучив рахунок-фактуру (інвойс) № 462342 від 25.03.2019, свідоцтво про списання (реєстрацію) транспортного засобу № QTZ484 від 02.02.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) №0010/FROM20/01/2019, митну декларацію UA209190.2019.030192 від 27.03.2019, за якою відмовлено у випуску товарів, довідку № 27.03.2019-36 від 27.03.2019, ДКД-ЕЕ № UA 209190/2019/29782, уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20906 Н № 0048300.
Не погоджуючись з митною вартістю, зазначеною у поданій до митного оформлення ВМД, відповідач прийняв рішення про коригування вартості товарів від 28.03.2019 № UA209000/2019/000175/2 та визначив загальну вартість товару у розмірі 40500,00 доларів США. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2 г (статті 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Застосовано резервний метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України).
28.03.2019 за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, митним органом винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000175/2, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом та становить 40500,00 доларів США.
У графі 33 цього рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, визначеною автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) та складає 40500,00 доларів США. У рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2 г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Застосовано резервний метод - 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Отже митна вартість вищезазначеного автомобілю визначена за резервним методом у розмірі 40500,00 доларів США. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
На підставі рішення про коригування митної вартості, митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2019/00508.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: