ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3685/18
адміністративне провадження № К/9901/9764/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019р. (судді - Кузьмишина О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги;
зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Проте у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги йому було відмовлено у зв`язку з тим, що інвалідність вперше йому встановлено у 2011 році, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975, а тому дія статті 16 Закону №2011-ХІІ на нього не поширюється. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо не оформлення та не подання розпорядникові бюджетних коштів - Комісії Міністерства оборони України, документи позивача про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018р. залишено без змін.
З ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Київським міським військовим комісаріатом не дотримано порядку і процедури оформлення документів та направлення їх на розгляд до розпорядника коштів - Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, а задовольняючи позов, суд першої інстанції підтвердив протиправність таких дій.
Крім того, посилається на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску ним дворічного терміну між встановленням інвалідності вперше у 2011 році та повторним оглядом і встановленням вищої групи інвалідності у 2017 році, оскільки, як вбачається із вже усталеної практики Верховного Суду у інших судових справах, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці МСЕК. А тому вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-ХІІ він набув у 2017 році при встановленні інвалідності ІІ групи, у зв`язку з чим посилання на вищевказаний дворічний термін є помилковим.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та у період з 28.12.1979р. по 04.05.1981р. приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.08.2012р. №1643 поранення, контузія, захворювання колишнього військовослужбовця строкової служби ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. (а.с. 15)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК від 20.12.2012р. серії 10ААА №799466 позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу з 18.12.2012р., поранення, контузія позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дату чергового переогляду вказано 10.12.2013р. (а.с. 12)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0417272 позивачу при повторному огляді 11.12.2014р. підтверджено ІІІ групу інвалідності, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено позивачу довічно. (а.с. 13)
У 2016 році позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи на підставі статті 16 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975.
Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються.
Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0659115 від 23.05.2017р. позивачу 23.05.2017р. встановлено ІІ групу інвалідності, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено позивачу довічно. (а.с. 14)
Судами встановлено, що у 2017 році позивач звернувся із заявою та пакетом відповідних документів до Київського міського військового комісаріату про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Листом від 01.09.2017р. №ВСЗ/1686 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про те, що оскільки інвалідність ІІІ групи йому встановлено до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з 01.01.2014р., то права на виплату одноразової грошової допомоги за вказаною статтею Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 позивач не має. (а.с. 17)
Позивачу також роз`яснено, що відповідно до пп.4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ та п. 3 Порядку №975 днем встановлення інвалідності вважається дата проходження військовослужбовцем первинного огляду МСЕК. При цьому, дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв протиправно, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у листі від 01.09.2017р. №ВСЗ/1686, оскільки такого права для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та повернення у зв`язку з цим документів позивачу без виконання та прийняття відповідного рішення Порядок №975 відповідача не наділив. Поряд з тим, відповідач повинен був виконати інші встановлені Порядком №975 вимоги щодо перевірки поданих позивачем документів, підготовки висновку та надіслання пакету документів до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України для вирішення питання щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-ХІІ.