ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа №808/391/18, адміністративне провадження №К/9901/64064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. (судді - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Григоренка Олексія Вікторовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати Вимогу національної поліції №309 від 18.12.2017, складену відповідачем, про демонтаж кіоску, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе на зупинці громадського транспорту " Південелектромонтаж ".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018р. позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги третя особа зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки довіреність на представництво прав та інтересів третьої особи у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скаргу, мала на це відповідні повноваження.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в розумінні статей 55, 59 КАС України є неналежним представником у цій справі, оскільки копію довіреності засвідчено ОСОБА_2 напис про засвідчення копії довіреності не скріплено відбитком печатки.
Суд дійшов висновку, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, за змістом пункту першого частини 4 статті 298 КАС України однією з підстав для повернення апеляційної скарги є те, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати.
Із змісту наявної в матеріалах справи копії довіреності вбачається, що ОСОБА_2 наділений правами представляти Департамент патрульної поліції у всіх судах, в т.ч. при розгляді адміністративних справ, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів. Жодних застережень на вчинення окремих дій чи виключень з процесуальних прав довіреність не містить.
Такий зміст довіреності свідчить про те, що ОСОБА_2 як представник третьої особи мав право на підписання апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019р. у справі №826/5500/18 дійшла наступних висновків:
"…слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.