ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №810/593/18
адміністративне провадження №К/9901/59442/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 810/593/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності та зобов`язання провести дії по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності;
- зобов`язати провести дії по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 03 квітня 2016 року, визначеному Порядком та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України позивач отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв`язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку № 850. Позивач не погоджується з висновками Головного управління Національної поліції в Київській області та вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано порядок звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності. Крім того, судом зазначено, що під час захисту Батьківщини позивач знаходився на службі в органах внутрішніх справ.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11 січня 2016 року (далі - Порядок № 4). В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 16 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/593/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 30 вересня1995 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року перебував на службі в поліції.
Під час проходження служби в органах внутрішніх справ безпосередньо приймав участь в бойових діях в зоні АТО, а саме з 13 березня 2015 року по 11 квітня 2015 року на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, що підтверджується довідкою від 09 квітня 2015 року.
Обласною медико-соціальною експертною комісією 03 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 22/ЗВ від 20 січня 2016 року, випискою МСЕК серія АВ № 0214434 , довідкою до акта МСЕК серія АВ № 0214434 та довідкою про втрату професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0006964 .
У січні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму.
Листом від 26 січня 2017 року № 29/К-44 відповідач повідомив позивача, що на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому вирішити питання про призначення цієї допомоги не має підстав.
Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київській області про визнання протиправними дії щодо не вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року (справа № 357/13868/17) позовні вимоги задоволено та визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для працездатних осіб.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року скасовано та постановлено нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Київський області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та зобов`язано ГУ НП розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи за захворюваннями, пов`язаними з проходженням служби в ОВС, та прийняти рішення.
На виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Київській області та просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, однак відповідачем йому було відмовлено, оскільки згідно з інформацією ДУ "ТМО МВС України по Київській області" (лист від 27 грудня 2017 року № 33/30/2187) до пункту 12 свідоцтва про хворобу № 22/ЗВ від 20 січня 2016 року внесено зміни постановою ВЛК № 10 від 06 квітня 2016 року в частині зміни причинного зв`язку захворюванням, а саме: "Захворювання, так, пов`язане з проходженням в ОВС" відмінено та зазначено "Захворювання, так, пов`язане з захистом Батьківщини".
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернувся до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки інвалідність отримана у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відтак, позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як колишній міліціонер, відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850.
05 вересня 2018 року від ГУ НП у Київській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що ГУ НП у Київській області не уповноважене здійснювати виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850, оскільки відповідно до вищевказаних законодавчих актів, рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається Міністерством внутрішніх справ. Таким чином, відповідач вважає що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII.
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.