ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2020 року
Київ
справа №750/2282/17
адміністративне провадження №К/9901/39036/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 750/2282/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату
про визнання протиправним та скасування пункту протоколу від 29 грудня 2016 року №118, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2017 року (у складі судді Литвиненко І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (у складі колегії суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1, Міноборони), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач 2, військкомат), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт № 29 протоколу № 118 від 29 грудня 2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) у розмірі 48 місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII (з урахування раніше виплаченої суми);
- зобов`язати Міністерство оборони України подати у півторамісячний строк після набрання законної сили рішення суду звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою статті 267 КАС України.
В обґрунтування позову зазначено, що 12 липня 2007 року він отримав ІІІ групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується витягом із акта огляду у МСЕК від 12 липня 2007 року серії МСЕ-ЧНВ № 146606. Позивач вважає протиправними дії Міністерства оборони України, яке відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідь на його звернення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано пункт № 29 протоколу № 118 від 29 грудня 2016 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону № 2011-ХІІ у розмірі 27-місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII з урахуванням раніше виплаченої суми. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/2282/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 06 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 750/2282/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 травня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01 серпня 1978 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
У 1995 році при виконанні службових обов`язків ОСОБА_1 отримав травму (перелом-вивих с-5 хребця зі здавленням спинного мозку), що підтверджується довідкою Військової частини 35791, виданою на підставі наказу командира військової частини № 117 від 17 серпня 1995 року та свідоцтвом про хворобу № 134 від 26 лютого 2004 року.
Згідно довідки Чернігівської обласної дирекції від 15 грудня 2015 року № 03-04/1181 позивачу було нараховано та виплачено страхову суму у розмірі 726 грн. за втрату 22% професійної працездатності.
Наказом Міністерства оборони України від 26 листопада 2004 року № 1020 полковника ОСОБА_1, заступника начальника штабу (начальника тилового пункту управління) управління тилу було звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпункту "б" (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу.
Згідно свідоцтва про хворобу № 134 від 26 лютого 2004 року та витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13 грудня 2006 року № 925 (вих. № 1835 від 15 грудня 2006 року) травма позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
12 липня 2007 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01 серпня 2008 року, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується витягом із акта огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 146606. Згідно з витягом до акта огляду МСЕК до довідки серії СМЕ-ЧНВ № 410738 від 28 серпня 2008 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби на строк до 01 вересня 2009 року.
14 вересня 2009 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у строк до 01 жовтня 2011 року, що підтверджується витягом із акта огляду МСЕК до довідки серії СМЕ-ЧНВ № 433112.
Також, згідно з витягом із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ-ЧНВ № 040268 позивачу з 11 жовтня 2011 року безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності.
22 грудня 2015 року позивач звернувся до Військового комісаріату Чернігівського ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, до якої подав пакет документів.
Листом від 23 грудня 2015 року № 6247 Військовий комісар Чернігівського ОМВК направив на адресу Військового комісару Чернігівського ОВК пакет документів для виплати одноразової грошової допомоги.
Листом від 24 грудня 2015 року № 6567 Чернігівський обласний військовий комісаріат направив Департамену фінансів Міністерства оборони України подані позивачем документи, зазначивши при цьому що ОСОБА_1 не має права на призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 19 лютого 2016 року № 248/3/6/671 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача до Чернігівського обласного військового комісаріату та зазначив при цьому, що ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги, про що листом від 02 березня 2016 року № 5/884с було повідомлено позивача.
Вважаючи неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо залишення без реалізації документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 750/2950/16-а скасовано постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 квітня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеної постанови, Чернігівським обласним військовим комісаром було направлено на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
Протоком засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 грудня 2016 року № 118 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. В обґрунтування відмови, відповідач зазначив, що позивач вже реалізував своє право шляхом отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням.
Листом від 15 лютого 2017 року № 5/537с копію зазначеного протоколу було направлено на адресу позивача.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що судами не повно досліджено матеріли справи, а при прийнятті рішення суди порушили норми матеріального права, зокрема протиправно зазначили, що на спірні правовідносини розповсюджується Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499). Скаржник зазначає, що оскільки позивач звільнений до 01 січня 2007 року, то на нього не може розповсюджуватися дія вказаного Порядку.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема тому, що з огляду на суб`єктний склад учасників процесу - справа мала розглядатися у окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів. Крім того, Міноборони наголошує, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди жодним чином не підтвердили того, що позивачем надано всі документи, на підставі яких у встановленому порядку може бути прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.