ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
Київ
справа №815/5474/16
адміністративне провадження №К/9901/18543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" в особі державного реєстратора Драгомир Тетяни Юріївни про визнання протиправною відмову у проведенні реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: І.П. Косцової, Ю.М. Градовського, І.О. Турецької від 16 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" в особі державного реєстратора Драгомир Тетяни Юріївни (далі - державний реєстратор, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову державного реєстратора Драгомир Тетяни Юріївни у проведенні реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на садовий будинок (домоволодіння), який розташований по АДРЕСА_2 реєстраційний номер майна 11167249;
- зобов`язати державного реєстратора Драгомир Тетяну Юріївну провести реєстраційну дію по реєстрації права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок (домоволодіння), який розташований по АДРЕСА_7 реєстраційний номер майна 11167249.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації у зв`язку з наявними розбіжностями щодо заявленого та вже зареєстрованого об`єкта, що позбавляє можливості проведення державної реєстрації речових прав. Позивач вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а посилання відповідача на наявність розбіжностей є хибними, а тому підстав для відмови позивачу у здійсненні державної реєстрації належного йому на праві власності майна, не існувало.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначені відповідачем підстави для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не відповідають обставинам, з якими законодавець пов`язує відмову у державній реєстрації права на нерухоме майно, а тому відмова у державній реєстрації є такою, що суперечить законодавству.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу державного реєстратора задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволені позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі, відповідачем встановлено, що на вказаний об`єкт вже відкрито відповідний розділ, згідно якого загальна площа будинку становить 276,1 кв. м, житлова площа 94,4 кв. м, що не відповідає даним поданого позивачем на реєстрацію рішення Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки тому, що невідповідність запису у Державному реєстрі щодо площі садового будинку та відомостями про площу цього ж будинку, вказану у заочному рішенні Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15, обумовлена тим, що державним реєстратором не скасовано попередній запис про державну реєстрацію права власності на цей будинок за ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 30 березня 2016 року у справі № 520/580/16-ц, яким договір купівлі-продажу від 14 січня 2010 року, укладений між представником позивача та ОСОБА_2, визнано недійсним.
У червні та у серпні 2017 року до Вищого адміністративного суду України від скаржника надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які на думку ОСОБА_1, підтверджують доводи касаційної скарги, а саме: копію ухвали Київського районного суду м. Одеси від 8 лютого 2017 року про роз`яснення заочного рішення від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15; копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року у справі № 520/2834/17.
Від державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі правильного встановлення всіх обставин справи та наданням їм належної правової оцінки; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 3 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/5474/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 815/5474/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 до ДП "Центр обслуговування громадян" подано заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - садового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 та складається з садового будинку, загальною площею літ. "А" - 212,5 кв. м, у тому числі житловою площею 74,8 кв. м, № 1-4 огорожі, розташованого на земельній ділянці - 0,296 га власної землі, яка належить ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15-ц.
6 жовтня 2016 року державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" за результатом розгляду заяви позивача та поданих до неї документів, встановлено, що вказані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та у зв`язку з наявними розбіжностями щодо заявленого та вже зареєстрованого об`єкта, що позбавляє можливості проведення державної реєстрації речових прав, на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 31740352 від 6 жовтня 2016 року.
Згідно вищенаведеного рішення державного реєстратора підставою для відмови у державній реєстрації прав слугувало те, що відповідно до пошуків у Державному реєстрі встановлено, що на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, на який заявлено право власності, вже відкрито відповідний розділ, в якому загальна площа зазначеного будинку становить 276,1 кв. м, житлова площа 94,4 кв. м, натомість відповідно до поданого на реєстрацію права власності рішення суду визнається право власності на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м та житловою 74,8 кв. м. Оскільки до відкритого розділу в процедурі державної реєстрації прав можливо вносити відомості тільки відносно права власності без втручання до відомостей про об`єкт, змінити відомості про об`єкт, що містяться у записах Державного реєстру у разі зміни відомостей про нерухоме майно можливо тільки відповідно до Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, та відповідно до Порядку прийняття та розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12 грудня 2011 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян) у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 1952-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
За правилами, встановленими частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (частина третя статті 16 Закону № 1952-IV).
Згідно з положеннями частини сьомої статті 16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 12 Порядку № 1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що право власності на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об`єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов`язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об`єктів нерухомого майна.